1. Орфоепічний словник української мови

свинець

свине́ць

[свиенец']

-н'ц'у, ор. -нцем, м. (на) -н'ц'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свинець — свине́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. свинець — сов., у. оливо; п-к СВИНЦЕВИЙ, у. олив'яний; (- небо) похмурий. Словник синонімів Караванського
  3. свинець — -нцю, ч. 1》 Проста речовина елемента Плюмбуму. Важкий м'який легкоплавкий метал синювато-сірого кольору. 2》 перен. Куля. || у знач. збірн. Кулі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. свинець — моск. олово олово Словник чужослів Павло Штепа
  5. свинець — СВИНЕ́ЦЬ, нцю́, ч. 1. Важкий м'який легкоплавкий метал синювато-сірого кольору. Вулкан, до кузні дочвалавши, Будить зачав всіх ковалів; Свинець, залізо, мідь зібравши, Все гріти зараз ізвелів (І. Словник української мови у 20 томах
  6. свинець — Pb, хіміч. елемент з атомним числом 82; блакитно-сірий, м'який, легкоплавкий метал; хіміч. активний; на повітрі вкривається захисною плівкою окисів і карбонату; легко вступає в реакцію з тими кислотами, з якими утворює розчинні солі (напр. Універсальний словник-енциклопедія
  7. свинець — СВИНЕ́ЦЬ, нцю́, ч. 1. Важкий м’який легкоплавкий метал синювато-сірого кольору. Вулкан, до кузні дочвалавши, Будить зачав всіх ковалів; Свинець, залізо, мідь зібравши, Все гріти зараз ізвелів (Котл. Словник української мови в 11 томах
  8. свинець — Свинець, -нцю м. Свинець. Вас. 183. Важка, мов свинцем налита. Грин. II. 184. Словник української мови Грінченка