1. Словник української мови у 20 томах

свинець

СВИНЕ́ЦЬ, нцю́, ч.

1. Важкий м'який легкоплавкий метал синювато-сірого кольору.

Вулкан, до кузні дочвалавши, Будить зачав всіх ковалів; Свинець, залізо, мідь зібравши, Все гріти зараз ізвелів (І. Котляревський);

Найбільш вживаним матеріалом для захисту від рентгенівського проміння є свинець (з наук. літ.);

Одним в найдавніших видів ювелірного ремесла на Русі було оздоблення срібних виробів черню. Для одержання черні готували спеціальний порошок, до складу якого входили срібло, свинець, мідь, сірка, поташ, бура, сіль (з наук. літ.);

* Образно. Холодним свинцем наливаються води, і важко їх плин берегам пронести (Л. Первомайський);

Очі Вогневика звузились, налилися свинцем. Він затиснув тонкі сухі губи, якось спідлоба дивився на Чубенка (Ю. Збанацький);

* У порівн. Візьмеш стебло жита в руку, колос, ніби свинець, важкий, до землі хилиться (О. Десняк).

2. перен. Куля.

Він тут упав, свинцем пробитий в груди, до скорбних трав приникнувши чолом (І. Гончаренко);

// у знач. збірн. Кулі.

– На бриючім бувало пролетиш, – прочешеш раз, прочешеш знов удруге, сипнеш свинцю (І. Гончаренко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свинець — свине́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. свинець — сов., у. оливо; п-к СВИНЦЕВИЙ, у. олив'яний; (- небо) похмурий. Словник синонімів Караванського
  3. свинець — [свиенец'] -н'ц'у, ор. -нцем, м. (на) -н'ц'і Орфоепічний словник української мови
  4. свинець — -нцю, ч. 1》 Проста речовина елемента Плюмбуму. Важкий м'який легкоплавкий метал синювато-сірого кольору. 2》 перен. Куля. || у знач. збірн. Кулі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. свинець — моск. олово олово Словник чужослів Павло Штепа
  6. свинець — Pb, хіміч. елемент з атомним числом 82; блакитно-сірий, м'який, легкоплавкий метал; хіміч. активний; на повітрі вкривається захисною плівкою окисів і карбонату; легко вступає в реакцію з тими кислотами, з якими утворює розчинні солі (напр. Універсальний словник-енциклопедія
  7. свинець — СВИНЕ́ЦЬ, нцю́, ч. 1. Важкий м’який легкоплавкий метал синювато-сірого кольору. Вулкан, до кузні дочвалавши, Будить зачав всіх ковалів; Свинець, залізо, мідь зібравши, Все гріти зараз ізвелів (Котл. Словник української мови в 11 томах
  8. свинець — Свинець, -нцю м. Свинець. Вас. 183. Важка, мов свинцем налита. Грин. II. 184. Словник української мови Грінченка