Значення в інших словниках
-
світання —
світа́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
світання —
СВІТАННЯ – СВІТАНОК Світання, р. мн. -ань. 1. Дія – настання світанку. За хвилину почалось світання (О.Досвітній); У сутінках блідого вересневого світання все виразніше окреслювались контури будівель (О.Гончар). 2. Те саме, що світанок.
Літературне слововживання
-
світання —
див. ранок
Словник синонімів Вусика
-
світання —
-я, с. 1》 Дія за знач. світати. 2》 Те саме, що світанок.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
світання —
СВІТА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. світа́ти. На сході почала виступати м'яка смуга світанку. Поволі вона розповзлася по небі синюватим серпанком, а ще за хвилину почалось світання – стало зовсім видно коні, дорогу, ліс (Олесь Досвітній)...
Словник української мови у 20 томах
-
світання —
від світа́нку (світа́ння) до смерка́ння (до смерку́). З ранку до вечора; цілий день. Від світанку до смеркання стригла вона ярок і баранів, які лежали перед нею зі зв’язаними ногами (З.
Фразеологічний словник української мови
-
світання —
РА́НОК (частина доби після ночі), ПОРА́НОК розм., РА́ННЯ розм., ПОРА́ННЯ розм.; СВІТА́НОК, СВІТА́ННЯ, СВІТ розм., СВІТА́НЬ поет., РО́ЗСВІТ поет., РОЗСВІТА́ННЯ поет., РОЗСВІТА́НОК рідше, ПЕРЕДДЕ́НЬ рідше, ПЕРЕДДЕ́ННЯ рідше (пора доби перед сходом сонця).
Словник синонімів української мови
-
світання —
Світа́ння, -ння, -нню
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
світання —
СВІТА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. світа́ти. На сході почала виступати м’яка смуга світанку. Поволі вона розповзлася по небі синюватим серпанком, а ще за хвилину почалось світання — стало зовсім видно коні, дорогу, ліс (Досв., Вибр.
Словник української мови в 11 томах
-
світання —
Світа́ння, -ня с. Разсвѣтъ. Сон веселіш снився.... на світанні. Мкр. Г. 37. У вікно вже світання синіє. МВ. ІІ. 105.
Словник української мови Грінченка