світанок —
-нку, ч. 1》 Пора доби перед сходом сонця, коли починає розвиднятися; початок ранку. || Освітлення, забарвлення неба над горизонтом у цей час; ранкова зоря. Братися на світанок безос. — починати світати. На світанку — рано-вранці. 2》 у знач. присл.
Великий тлумачний словник сучасної мови
світанок —
СВІТА́НОК, нку, ч. 1. Пора доби перед сходом сонця, коли починає розвиднятися; початок ранку. В сутінках світанку він все малював будучність своїх дітей, внуків і правнуків (В.
Словник української мови у 20 томах
світанок —
Освітлення неба перед сходом Сонця розсіяним у атмосфері світлом.
Універсальний словник-енциклопедія
світанок —
благословля́тися / благослови́тися (поблагослови́тися, заблагослови́тися) на світ (на день, на світа́нок), безос. Світати, розвиднюватися. Схопився я, озираюсь по хаті. А надворі вже почало на світ благословлятися (І.
Фразеологічний словник української мови
світанок —
ВДО́СВІТА (УДО́СВІТА) (дуже рано, перед світанком), НА СВІТА́НКУ, РА́НО-ВРА́НЦІ, ВРА́НЦІ-РА́НО (УРА́НЦІ-РА́НО), РА́НО, РАНЕ́СЕНЬКО, РАНІ́СІНЬКО, НА СВІТА́ННІ, СВІТА́НКОМ, РА́НО-РАНЕ́НЬКО, РА́НО-ПОРАНЕ́НЬКУ (РА́НО-ПОРАНЕ́НЬКО) підсил.
Словник синонімів української мови
світанок —
Світа́нок, -та́нку, на -нку; -та́нки, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
світанок —
СВІТА́НОК, нку, ч. 1. Пора доби перед сходом сонця, коли починає розвиднятися; початок ранку. В сутінках світанку він все малював будучність своїх дітей, внуків і правнуків (Стеф.
Словник української мови в 11 томах