Значення в інших словниках
-
себе —
себе́ займенник
Орфографічний словник української мови
-
себе —
наз. в. нема, одн. і мн., займ. зворотний. Вказує на спрямованість дії на самого виконавця дії, заміняючи за змістом особові займенники. Від себе — від свого імені. У себе — у своїй кімнаті, квартирі, у своєму будинку і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
себе —
СЕБЕ́, наз. в. нема, одн. і мн., займ. зворотний. Вказує на спрямованість дії на самого виконавця дії, заміняючи за змістом особові займенники. Придбав Максим собі сина На всю Україну. Хоч не рідний син Ярема, А щира дитина (Т.
Словник української мови у 20 томах
-
себе —
(аж) вбира́ти / бра́ти (в се́бе) о́чі (о́ко). Вабити своєю красою, яскравістю барв, кольорів і т. ін. Вся долівка кімнати була вистелена барвистими килимами, що вбирали очі своїм червоно-синім мереживом (Олесь Досвітній); Її краса очі вбирала...
Фразеологічний словник української мови
-
себе —
Себе́, собі́, собо́ю; на се́бе
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
себе —
СЕБЕ́, наз. в. нема, одн. і мн., займ., зворотний. Вказує на спрямованість дії на самого виконавця дії, заміняючи за змістом особові займенники. Придбав Максим собі сина На всю Україну. Хоч не рідний син Ярема, А щира дитина (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
-
себе —
Себе мѣст. Себя. Мені й себе й тебе жалко. Ганна була невеличка з себе. Левиц. І. 11. Нум, брате, ми з себе зелені жупани скидати. АД. І. 116.
Словник української мови Грінченка