себе
себе́
[сеибе]
соуб'і, собойу, до себеи
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- себе — себе́ займенник Орфографічний словник української мови
- себе — наз. в. нема, одн. і мн., займ. зворотний. Вказує на спрямованість дії на самого виконавця дії, заміняючи за змістом особові займенники. Від себе — від свого імені. У себе — у своїй кімнаті, квартирі, у своєму будинку і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- себе — СЕБЕ́, наз. в. нема, одн. і мн., займ. зворотний. Вказує на спрямованість дії на самого виконавця дії, заміняючи за змістом особові займенники. Придбав Максим собі сина На всю Україну. Хоч не рідний син Ярема, А щира дитина (Т. Словник української мови у 20 томах
- себе — (аж) вбира́ти / бра́ти (в се́бе) о́чі (о́ко). Вабити своєю красою, яскравістю барв, кольорів і т. ін. Вся долівка кімнати була вистелена барвистими килимами, що вбирали очі своїм червоно-синім мереживом (Олесь Досвітній); Її краса очі вбирала... Фразеологічний словник української мови
- себе — Себе́, собі́, собо́ю; на се́бе Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- себе — СЕБЕ́, наз. в. нема, одн. і мн., займ., зворотний. Вказує на спрямованість дії на самого виконавця дії, заміняючи за змістом особові займенники. Придбав Максим собі сина На всю Україну. Хоч не рідний син Ярема, А щира дитина (Шевч. Словник української мови в 11 томах
- себе — Себе мѣст. Себя. Мені й себе й тебе жалко. Ганна була невеличка з себе. Левиц. І. 11. Нум, брате, ми з себе зелені жупани скидати. АД. І. 116. Словник української мови Грінченка