себе

СЕБЕ́, наз. в. нема, одн. і мн., займ., зворотний. Вказує на спрямованість дії на самого виконавця дії, заміняючи за змістом особові займенники.

Придбав Максим собі сина На всю Україну. Хоч не рідний син Ярема, А щира дитина (Шевч., І, 1963, 131);

Мені себе не жаль, коли б же ти мені не помарніла, моя небесна квітко, зоре ясна (Л. Укр., І, 1951, 242);

Ми взялись усі за руки й потягли Тайах за собою на мол (Ю. Янов., II, 1958, 52);

— Вода солона, роз’їдає ізоляцію… Весь час доводиться провід на собі тримати (Гончар, II, 1959, 426).

Від се́бе — від свого імені.

Від себе подарували [опікуни Марусі] дві перини і ще надзвичайної роботи хрест (Хотк., II, 1966, 10);

До се́бе — у свою кімнату, квартиру, у свій будинок і т. ін.

Дума [Марець] покликать до себе у гості, Втопити, зрадивши брата, у річці (Коцюб., І, 1955, 427);

Узя́ти за се́бе див. узя́ти;

У се́бе — у своїй кімнаті, квартирі, у своєму будинку і т. ін.

От зараз сиджу у себе і уявляю собі Вас у Криворівні. І так мені хочеться бути разом з Вами (Коцюб., III, 1956, 274).

∆ «Річ у собі́» див. річ¹.

◊ Бра́ти (взя́ти) на се́бе що: а) зважуватися відповідати, розплачуватися за що-небудь самому.

Вже йдучи, Ольга надумала, що не буде вона нічого казати про цю інструкцію своєму секретареві.. Для чого ще й йому відповідати за те, що вона вирішила взяти на себе (Дор., Не повтори.., 1968, 100);

б) бути готовим виконати, очолити що-небудь самому.

Походити коло війта, щоби дав на ту просьбу громадську печатку та й свій підпис, то вже брав Микола на себе (Март., Тв., 1954, 172);

в) перебирати чиїсь функції, обов’язки і т. ін.

Він, як найдосвідченіший з молодших командирів, узяв на себе командування ротою (Гончар, III, 1959, 155);

Бра́ти (взя́ти) на се́бе вид, заст. — прикидатися яким-небудь або кимсь.

Кликнувши ж в поміч Асмодея, Взяла [Юнона] на себе вид Енея, До Турна просто понеслась (Котл., І, 1952, 263);

Бра́ти (взя́ти) себе́ в ру́ки (до рук) див. рука́;

Бра́ти на се́бе сміли́вість див. бра́ти;

Бра́ти о́чі на (в) се́бе див. бра́ти;

Бу́ти (залиша́тися) сами́м (сам) собо́ю — поводитися природно, щиро, відповідно до своїх звичок, принципів і т. ін.

Ніколи ні перед ким не кривити душею, завжди бути самим собою, відкрито, прямо казати в очі всім і кожному правду,.. — саме такі моральні принципи глибоко увібрав у себе Ленін ще з дитячих та юнацьких років (Вітч., 11, 1964, 162);

Рильський завжди залишався сам собою, — і в пору ластівок, і в пору, коли починається збір винограду (Веч. Київ, 18.I 1969, 3);

Бу́ти собо́ю (з се́бе) яким — мати певні риси обличчя, зовнішності.

— Вона була ще молодою; І прехорошая собою (Шевч., II, 1963, 36);

То була людина немолодого вже віку, повненька з себе, не красуня, одна тільки усмішка надзвичайно красила її всю (Дн. Чайка, Тв., 1960, 44);

Виво́дити (ви́вести) з се́бе див. виво́дити¹;

Видава́ти (ви́дати) себе́ з голово́ю див. голова́;

Вихо́дити (ви́йти) з се́бе див. вихо́дити;

Ви́ще се́бе не плигне́ш див. плигну́ти;

Володі́ти собо́ю див. володі́ти;

Втрача́ти вла́ду над собо́ю див. утрача́ти;

Гара́зд (до́бре) себе́ ма́ти — бути здоровим;

Дава́ти (да́ти) себе́ зна́ти (почува́ти) див. дава́ти;

Дава́ти (да́ти) собі́ ра́ду див. дава́ти;

Душі́ в собі́ не чу́ти — дуже любити кого-небудь, бути дуже захопленим кимсь.

[Качинська:] Мій покійний муж.. любив мене, і я його кохала, душі в собі не чула і плакала три дні, як він помер… (К.-Карий, II, 1960, 274);

Хлопці й дівчата кидали на молодих айстри й чорнобривці, барвінок й кучеряву м’яту, обсипали їх насінням, зеленою травою з левади, а молоді горнулися одне до одного,.. не чули в собі душі (Кучер, Трудна любов, 1960, 162);

Же́ртвувати (офірува́ти) собо́ю див. же́ртвувати, офірува́ти; Залиша́ти (залиши́ти) за собо́ю див. залиша́ти;

Замика́тися (замкну́тися) в собі́ див. замика́тися;

За собо́ю не носи́ти див. носи́ти;

Зверта́ти (зверну́ти) на се́бе о́чі див. зверта́ти;

Зжива́ти (ізжива́ти, зжи́ти, ізжи́ти) себе́ див. зжива́ти;

Знайти́ себе́ див. знахо́дити;

Зна́ти по собі́ див. зна́ти;

Зна́ти собі́ ці́ну — правильно, належно оцінювати власні здібності, можливості і т. ін.

У товаристві Наталя поводилася просто. Дружила однаково зі всіма.. дівчатами, не цуралася хлопців, але ціну собі знала, уміла кожного поставити в належні рамки (Збан., Сеспель, 1961, 417);

Знахо́дити (знайти́) собі́ пристано́вище (приту́лок і т. ін.) див. знахо́дити;

Знахо́дити (знайти́) собі́ ра́ду див. знахо́дити;

Зніма́ти (зня́ти) ру́ки на се́бе див. рука́;

Зупиня́ти на собі́ о́чі (о́ко) див. зупиня́ти;

[І] га́дки (в га́дці) собі́ не ма́ти див. га́дка;

ї́сти немо́в не в се́бе див. ї́сти;

Ї́сти собі́ се́рце див. се́рце;

Кри́ти в собі́ див. кри́ти;

Лови́ти по́гляд (по́гляди, о́чі і т. ін.) на собі́ див. лови́ти;

Лови́ти себе́ див. лови́ти;

Ма́ти в собі́ див. ма́ти²;

Ма́ти під собо́ю грунт див. грунт;

Ма́ти пле́чі за собо́ю див. плече́;

Ма́ти се́бе на ба́чності див. ба́чність;

Мо́рщити із се́бе сироту́ див. мо́рщити;

Наклада́ти (накла́сти) на се́бе ру́ки (ру́ку) див. наклада́ти;

Наложи́ти на се́бе руки див. наложи́ти;

Не зна́ти (не ма́ти, не дава́ти) собі́ спо́ко́ю див. спо́кій;

Не знахо́дити (не знайти́) собі́ мі́сця див. знахо́дити;

Не ма́ти собі́ рі́вного див. ма́ти²;

Не пам’ята́ти себе́ див. пам’ята́ти;

Не по собі кому: а) нездужається, погано кому-небудь.

Була темна осіння ніч. Дощ, як крізь підситок, сіяв — густий та дрібний.. Під таку годину завжди важко дишеться.. Кожному чогось не по собі (Мирний, І, 1949, 327);

Старому Євмену стало не по собі, він мало не застогнав од болю (Стельмах, Правда.., 1961, 246);

б) незручно, ніяково кому-небудь.

Марусі було якось не по собі в одній задній запасці: мовби зовсім роздягнена (Хотк., II, 1966, 148);

в) моторошно, страшно кому-небудь.

Бригадир пішов, і Микола залишився сам. Зробилось не по собі. Пригнічувала ця особлива, могильна мертва тиша (Гжицький, Вел. надії, 1963, 185);

Не почува́ти землі́ під собо́ю див. почува́ти;

Не прибра́ти собі́ мі́сця див. прибира́ти;

Несхо́жий сам на се́бе див. несхо́жий;

Не тя́мити себе́ див. тя́мити;

Не чу́ти землі́ під собо́ю див. чу́ти;

Не чу́ти під собо́ю ніг див. нога́;

Ніс під се́бе див. ніс;

О́бік се́бе (сиді́ти, стоя́ти і т. ін.) див. о́бік;

Оволодіва́ти (оволоді́ти) собо́ю див. оволодіва́ти;

Опано́вувати (опанува́ти) себе́ (рідко собо́ю) див. опано́вувати;

Пам’ята́ти себе́ див. пам’ята́ти;

Перемага́ти (перемогти́) себе́ див. перемага́ти;

Переве́ршити [само́го (сам)] себе́ див. переве́ршувати;

Пережи́ти себе́ див. пережива́ти;

Перейма́ти (перейня́ти) вину́ на се́бе див. вина́;

Переко́нувати (перекона́ти) се́бе див. переко́нувати;

Перелама́ти само́го се́бе див. перела́мувати;

Перело́млювати (переломи́ти) себе́ див. перело́млювати;

Перемудри́ти само́го себе́ див. перемудри́ти;

Пита́ти себе́ див. пита́ти;

Підставля́ти себе́ під ку́лю (ніж і т. ін.) див. підставля́ти;

Пійма́ти по́гляд (о́чі і т. ін.) на собі́ див. пійма́ти;

Пока́зувати (показа́ти) себе́ див. пока́зувати;

Пока́зувати (показа́ти) себе́ на ді́лі див. пока́зувати;

Полиша́ти (полиши́ти) за собо́ю див. полиша́ти¹;

Поприбира́ти до се́бе див. поприбира́ти;

По собі́:

а) відповідно до своїх смаків, можливостей, вимог.

Знайти роботу по собі;

б) після себе.

Карпо і Христя, не розгинаючись, мовчки врізались серпами в густу лаву жита, залишаючи по собі туго зв’язані цуркою снопи (Іщук, Вербівчани, 1961, 11);

Посто́яти [сам (сама́, самі́)] за се́бе див. посто́яти;

Почува́ти (почу́ти) себе́ див. почува́ти;

Почува́ти (почу́ти) себе́ ма́тір’ю див. почува́ти;

Почува́ти себе́ не в свої́й тарі́лці див. почува́ти;

Почува́ти себе́ як ри́ба у воді́ див. почува́ти;

Працюва́ти над собо́ю див. працюва́ти;

Пра́ця над собо́ю див. пра́ця;

Присяга́тися (присягну́тися) собі́ див. присяга́тися;

Приткну́ти себе́ див. притика́ти;

Прихо́дити (прийти́) до (в, у) се́бе див. прихо́дити;

Розкрива́ти (розкри́ти) себе́ див. розкрива́ти;

Само́му (самі́й) себе́ не зна́ти див. зна́ти;

Сам (сама́, само́) за се́бе гово́рить що — що-небудь не потребує, не вимагає пояснення, підтвердження.

— Вольному воля, — знизав плечима агент. — Я своїм товаром не набиваюсь — він сам за себе говорить (Стельмах, І, 1962, 198);

Сам (сама́, само́) не при собі́:

а) у дуже поганому настрої, у стані сильного душевного розладу.

Вона на когось наштовхнулася, хтось сердито зиркнув на неї, але решта, бачачи, що жінка не при собі, відступилася з дороги (Речм., Весн. грози, 1961, 403);

б) у незвичному для себе стані, не такий, як завжди.

— А той бідолаха зовсім сторопів від такого доброго дива, і додому приїхав сам не при собі, і привіз капшук грошей (Вовчок, І, 1955, 358);

Сам (сама́, само́) по собі́ див. сам;

[Сам (сама́, само́)] про себ́е:

а) ледве чутно.

[Руфін (до раба):] Веди [гостя] сюди, се ти не розібрав. (Раб іде, мимрячи щось тихо про себе) (Л. Укр., II, 1951, 345);

Проясніло [у Чумака] на душі, аж коли зустрівся з Ярошенком. Той, десь-то, мав добру розмову в повіткомі комнезаму, бо був веселий і намугикував про себе… (Речм., Весн. грози, 1961, 68);

б) не вимовляючи вголос.

Голова в кожної схилилася; очі вниз потупились… Кожна щось думала сама про себе… (Мирний, І, 1949, 291);

«Чекайте, — весело думав про себе Маковей, — чекайте… Хіба це вже й край… Стану і я згодом таким воякою, як наші полкові «вовки» [розвідники]…» (Гончар, III, 1959, 59);

Мусив відзначити про себе Функе: новин багато буде на Україні. Недарма шість років вів ..баталії з польською шляхтою Хмельницький (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 41);

Сам (сама́, само́, самі́) собі́ див. сам;

Сам (сама́, само́, самі́) собо́ю див. сам;

Сам (сама́) собі́ голова́ див. голова́;

Сира́ земля́ до се́бе прибра́ла див. прибира́ти;

Сказа́ти собі́ див. сказа́ти;

Собі́ на умі́ див. ум;

Трима́ти (держа́ти) себе́ в рука́х див. трима́ти, держа́ти; Трима́ти на собі́ див. трима́ти;

Трима́ти при собі́ думки́ (ду́мку, по́гляд і т. ін.) див. трима́ти;

Трима́ти себе́ див. трима́ти;

У го́лову (у го́лови) собі́ не бра́ти (не поклада́ти) див. голова́;

Шука́ти себе́ див. шука́ти.