себе

СЕБЕ́, наз. в. нема, одн. і мн., займ. зворотний.

Вказує на спрямованість дії на самого виконавця дії, заміняючи за змістом особові займенники.

Придбав Максим собі сина На всю Україну. Хоч не рідний син Ярема, А щира дитина (Т. Шевченко);

Мені себе не жаль, коли б же ти мені не помарніла, моя небесна квітко, зоре ясна (Леся Українка);

Ми взялись усі за руки й потягли Тайах за собою на мол (Ю. Яновський);

– Вода солона, роз'їдає ізоляцію... Весь час доводиться провід на собі тримати (О. Гончар).

Бра́ти / взя́ти за́між [за се́бе] див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти [на се́бе] відповіда́льність див. бра́ти;

Взя́ти на се́бе труд див. узя́ти;

Вика́зувати / ви́казати себе́ див. вика́зувати;

Відкрива́ти / відкри́ти себе́ див. відкрива́ти;

(1) Від се́бе – від свого імені.

Від себе подарували [опікуни Марусі] дві перини і ще надзвичайної роботи хрест (Г. Хоткевич);

Відчува́ти / відчу́ти себе́ див. відчува́ти;

Відчува́ти / відчу́ти себе́ люди́ною див. відчува́ти;

Відчува́ти (чу́ти) / відчу́ти [за собо́ю] прови́ну див. відчува́ти;

(2) До се́бе – у свою кімнату, квартиру, у свій будинок і т. ін.

Дума [Марець] покликать до себе у гості, Втопити, зрадивши брата, у річці (М. Коцюбинський);

Жалі́ти (рідше жа́лувати) [сам] на се́бе див. жалі́ти;

Же́ртвувати собо́ю [свої́м] (життя́м) див. же́ртвувати;

Загоро́джувати / загороди́ти собо́ю шлях (прохі́д, две́рі і т. ін.) див. загоро́джувати;

Зако́ханий в се́бе [само́го] див. зако́ханий;

Заподі́яти / заподі́ювати собі́ смерть див. заподі́ювати;

Зарекомендува́ти / зарекомендо́вувати себе́ див. зарекомендо́вувати;

Зверта́ти / зверну́ти на се́бе о́чі див. зверта́ти;

Зверта́ти / зверну́ти на се́бе ува́гу див. зверта́ти;

Звлада́ти [сам] з собо́ю див. звлада́ти;

Здола́ти себе́ див. здола́ти;

Зосере́джувати / зосере́дити у свої́й осо́бі (у собі́) див. зосере́джувати;

Зра́джувати / зра́дити себе́ див. зра́джувати;

Зупиня́ти на собі́ о́чі (о́ко) див. зупиня́ти;

Катува́ти себе́ див. катува́ти;

Кри́ти в собі́ див. кри́ти;

Ма́ти в собі́ див. ма́ти²;

Мета́ти собо́ю див. мета́ти;

Метну́ти собо́ю див. метну́ти;

Нага́дувати / нагада́ти про себе́ див. нага́дувати;

Нажива́ти / нажи́ти [собі́] во́рога див. нажива́ти;

Наклика́ти / накли́кати на се́бе неми́лість див. наклика́ти;

На се́бе не похо́жий див. похо́жий;

Не зна́ти (не ма́ти, не дава́ти собі́) спо́ко́ю (поко́ю, супоко́ю) див. зна́ти;

О́бік се́бе [сиді́ти (стоя́ти і т. ін.)] див. о́бік;

Обста́вити себе́ див. обставля́ти;

Опроти́вити собі́ див. опроти́вити;

Осмі́шувати / осміши́ти себе́ див. осмі́шувати;

Офірува́ти собо́ю див. офірува́ти;

Пам'ята́ти себе́ див. пам'ята́ти;

Панува́ти над собо́ю див. панува́ти;

Перебо́рювати / переборо́ти себе́ див. перебо́рювати;

Переко́нувати / перекона́ти себе́ див. переко́нувати;

Перемудри́ти само́го себе́ див. перемудри́ти;

Переси́лювати (переси́лувати) / переси́лити себе́ [само́го] див. переси́лювати;

Перехитри́ти себе́ само́го (саму́, сами́х) див. перехитро́вувати;

Пита́ти себе́ див. пита́ти;

Поберегти́ себе́ див. поберегти́;

Показни́й з се́бе див. показни́й;

Поклада́тися на [само́го] се́бе див. поклада́тися;

Покла́сти [собі́] за мету́ див. поклада́ти;

Поріши́ти з собо́ю; Поріши́ти себе́ див. поріша́ти¹;

Порозумі́тися між собо́ю див. порозуміва́тися;

По́рпатися в собі́ див. по́рпатися;

Почува́ти / почу́ти себе́ див. почува́ти;

Почува́ти / почу́ти себе́ ма́тір'ю див. почува́ти;

Працюва́ти над собо́ю див. працюва́ти;

Пра́ця над собо́ю див. пра́ця;

Приверта́ти / приверну́ти до се́бе симпа́тію (симпа́тії) див. приверта́ти;

Приверта́ти (приверну́ти, притяга́ти, притягну́ти) [до се́бе] ува́гу див. приверта́ти;

Приво́дити / привести́ себе́ в поря́док див. приво́дити;

Приворо́жувати / приворожи́ти до се́бе див. приворо́жувати;

Прийми́ Бо́же (Го́споди) мою́ ду́шу (мене́) [до Се́бе] див. прийма́ти;

Прим'я́ти під се́бе див. примина́ти;

Присяга́тися / присягну́тися собі́ див. присяга́тися;

Прихиля́ти / прихили́ти се́рце (серця́) до се́бе див. прихиля́ти;

Промовля́ти / промо́вити до се́бе див. промовля́ти;

Проявля́ти / прояви́ти себе́ див. проявля́ти;

Роби́ти / зроби́ти зуси́лля над собо́ю див. роби́ти;

Розпоряджа́тися собо́ю див. розпоряджа́тися;

Розтра́чувати / розтра́тити [само́го] себе́ див. розтра́чувати;

Руча́тися / ручи́тися за се́бе див. руча́тися;

Ручи́ти за се́бе див. ручи́ти;

Свідо́мий себе́ див. свідо́мий;

[Сира́] земля́ [до се́бе] прибра́ла / прибере́ див. земля́;

Собі́ на вті́хоньку див. уті́хонька;

Собі́ на вті́ху див. уті́ха;

Спроти́вити собі́ див. спроти́вити;

Сте́жити (диви́тися) за собо́ю див. сте́жити;

Супере́чити [само́му] собі́ див. супере́чити;

Таї́ти в собі́ див. таї́ти;

Ті́шити себе́ споді́ванками див. ті́шити;

Угамува́ти себе́ див. угамо́вувати;

Узя́ти за дружи́ну (за жі́нку, за жону́, за се́бе) див. узя́ти;

Узя́ти собі́ [за] зви́чку див. узя́ти;

(3) У се́бе – у своїй кімнаті, квартирі, у своєму будинку і т. ін.

От зараз сиджу у себе і уявляю собі Вас у Криворівні. І так мені хочеться бути разом з Вами (М. Коцюбинський);

Утверди́ти себе́ як див. утве́рджувати;

Уяви́ (уяві́ть) собі́ див. уявля́ти;

Уявля́ти собо́ю див. уявля́ти;

Явля́ти себе́ див. явля́ти;

Явля́ти собо́ю див. явля́ти.

○ (4) Помі́ж собо́ю, у знач. займ. – один з одним.

Переговоривши поміж собою, вони дійшли спільних висновків (з публіц. літ.).

△ “Річ у собі́” див. річ¹.

◇ [Аж] вбира́ти (бра́ти) [в (на) се́бе] о́чі (о́ко) див. вбира́ти¹;

[Аж (ма́ло не)] рва́ти (де́рти, ску́бти) на собі́ (на голові́) воло́сся (чуб, чу́ба) див. рва́ти;

Би́тися (би́ти, ударя́ти) / уда́ритися (уда́рити) [себе́] об (у) по́ли [рука́ми] див. би́тися;

Би́ти / уда́рити [себе́] [кулако́м (рука́ми)] в (рідко об) гру́ди див. би́ти;

Бог (Госпо́дь) прийня́в (приня́в, прибра́в) [ду́шу] [до Себе́] див. Бог;

Боро́тися з [сами́м] собо́ю див. боро́тися;

Боротьба́ з [сами́м] собо́ю див. боротьба́;

Бра́ти / взя́ти (забра́ти) [собі́] в го́лову див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти на се́бе див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти на се́бе бага́то (забага́то) див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти [на се́бе] сміли́вість (смі́лість) див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти себе́ в ру́ки див. бра́ти;

Бра́ти / взя́ти [собі́] на (в) ум (на (у) ро́зум) див. бра́ти;

Бра́ти (прийма́ти, перейма́ти) / взя́ти (прийня́ти, перейня́ти) вину́ на се́бе див. бра́ти;

Бра́ти (рідко прийма́ти) / взя́ти (рідко прийня́ти) гріх на [свою́] ду́шу (на се́бе) див. бра́ти;

Бра́ти (рідко прийма́ти) / взя́ти (рідко прийня́ти) на се́бе (на свої́ пле́чі) [весь] тяга́р див. бра́ти;

Бу́ти вла́дним над собо́ю див. бу́ти;

Бу́ти (залиша́тися) сами́м (сам) собо́ю див. бу́ти;

Вбива́ти / вби́ти собі́ в го́лову див. вбива́ти¹;

Ви́везти (ви́тягти, ви́нести, понести́) / виво́зити (витяга́ти, вино́сити, нести́) на свої́х пле́ча́х (на собі́) див. виво́зити;

Виво́дити / ви́вести з се́бе (рідко з терпцю́) див. виво́дити¹;

Видава́ти / ви́дати себе́ див. видава́ти;

Вида́влювати / ви́давити з се́бе див. вида́влювати;

Виклика́ти / ви́кликати вого́нь на се́бе див. виклика́ти;

Вихо́дити / ви́йти з рівнова́ги (з се́бе) див. вихо́дити;

Ви́черпати [само́го] себе́ див. виче́рпувати;

Ви́явити / виявля́ти себе́ див. виявля́ти;

Віддава́ти / відда́ти [всього́] себе́ див. віддава́ти;

Віднайти́ себе́ див. віднахо́дити;

Ві́дступ від само́го себе́ див. ві́дступ;

Ві́рний собі́ див. ві́рний;

Володі́ти (оволодіва́ти) / оволоді́ти собо́ю див. володі́ти;

Вро́їти собі́ див. вро́їти;

Всмо́ктувати (всиса́ти, вбира́ти і т. ін.) / всмокта́ти (ввісса́ти, ввібра́ти і т. ін.) [в се́бе] з молоко́м ма́тері (з ма́териним (матери́нським) молоко́м) див. всмо́ктувати;

Га́рбати [собі́] в скри́ню (в скри́ні) див. га́рбати;

Гово́рить сам за се́бе див. сам;

Гребти́ під (до) се́бе [обома́ рука́ми (обіру́ч)] див. гребти́;

Дава́ти / да́ти себе́ зна́ти (взнаки́) див. дава́ти;

Дава́ти / да́ти собі́ звіт див. дава́ти;

Дава́ти / да́ти собі́ ра́ду (ра́ди) див. дава́ти;

Дава́ти / да́ти собі́ спо́кій (заст. по́кій) див. дава́ти;

Де (куди́) діва́ти / ді́ти (поді́ти) себе́ див. діва́ти;

Добува́ти (здобува́ти) / добу́ти (здобу́ти) [собі́] ла́врів (ла́ври) див. добува́ти;

Дозволя́ти / дозво́лити собі́ див. дозволя́ти;

Душі́ [в собі́] не чу́ти див. чу́ти;

[Живце́м] відрива́ти (відкра́ювати, рідше відтина́ти) / відірва́ти (відкра́яти, рідше відтя́ти) від се́рця (від се́бе) див. відрива́ти¹;

Забива́ти / заби́ти [собі́] го́лову див. забива́ти;

Заби́ти [собі́] в го́лову див. забива́ти;

Забува́ти / забу́ти [само́го] се́бе (про се́бе, за се́бе) див. забува́ти;

Загли́блений у [само́го] се́бе (в собі́) див. загли́блений;

Загли́блюватися / загли́битися в [само́го] се́бе (собі́) див. загли́блюватися;

Залиша́ти (лиша́ти) / зали́ши́ти (лиши́ти) поза́ду (за собо́ю, поза́д се́бе) див. залиша́ти;

Замкну́тися (закри́тися) / замика́тися (закрива́тися) в собі́ див. замика́тися;

Записа́ти собі́ на ло́бі див. запи́сувати;

Заруба́ти [собі́] на но́сі див. зару́бувати;

Зборо́ти себе́ див. збо́рювати;

Зв'я́зувати / зв'яза́ти своє́ життя́ (себе́, свою́ до́лю) див. зв'я́зувати;

Здава́ти / зда́ти собі́ спра́ву див. здава́ти;

Зде́ржувати / зде́ржати себе́ див. зде́ржувати;

Зжива́ти / зжи́ти себе́ див. зжива́ти;

Зна́ти по собі́ див. зна́ти;

Зна́ти собі́ ціну́ див. зна́ти;

Знахо́дити / знайти́ себе́ див. знахо́дити;

Знахо́дити / знайти́ [собі́] ра́ду див. знахо́дити;

Знахо́дити / знайти́ [собі́, тобі́] приту́лок (пристано́вище, при́хисток і т. ін.) див. знахо́дити;

Зня́ти (ски́нути) і (та) відда́ти / віддава́ти [оста́нню] соро́чку [з се́бе] див. зніма́ти;

Зроби́ти (створи́ти) / роби́ти (ство́рювати, твори́ти) [собі́] куми́ра (куми́ром) див. зроби́ти;

[І] в го́лову (в ду́мку, в ду́мці, в думка́х) [собі́] не кла́сти (не поклада́ти) див. кла́сти;

[І] га́дки (ду́мки, в га́дці, в (на) ду́мці і т. ін.) [собі́] не ма́ти див. ма́ти²;

Іди́ [собі́] до чо́рта (до бі́са, до ді́дька, до ли́ха, к бі́су, к чо́рту, під три чорти́ і т. ін.), див. іти́;

Іди́ [собі́] з Бо́гом див. іти́;

Іди́ [собі́] к бі́совому ба́тькові (к нечи́стій ма́тері) див. іти́;

Іди́ [собі́] на всі чоти́ри ві́три (на чоти́ри бо́ки) див. іти́;

Ї́сти немо́в не в се́бе див. ї́сти;

Ї́сти собі́ се́рце <�Карта́тися се́рцем> див. ї́сти;

Кла́сти / покла́сти на се́бе хрест (хреста́, хрести́) див. кла́сти;

Кла́сти / покла́сти на собі́ честь див. кла́сти;

Клопота́ти собі́ (свою́) го́лову див. клопота́ти;

Ко́рчити [з се́бе] ду́рня (ду́рника, бла́зня і т. ін.) див. ко́рчити;

Кра́яти собі́ мо́зок див. кра́яти;

Куса́ти (гри́зти) собі́ (рідко свої́) лі́кті (рідко па́льці) див. куса́ти;

Лама́ти / злама́ти (полама́ти) [собі́] язи́к (язика́) див. лама́ти;

Лама́ти [собі́] го́лову див. лама́ти;

Лиша́ти (залиша́ти) / лиши́ти (зали́ши́ти) слід [за собо́ю] див. лиша́ти;

Лови́ти / злови́ти (рідше упійма́ти, пійма́ти і т. ін.) себе́ на ду́мці див. лови́ти;

Лови́ти / злови́ти себе́ див. лови́ти;

Мани́ти [до се́бе] о́чі див. мани́ти;

Ма́рити себе́ див. ма́рити;

Ма́ти під собо́ю ґрунт див. ма́ти²;

Ма́ти себе́ (ма́тися) на ба́чності (на оба́чності, на обере́жності і т. ін.) див. ма́ти²;

Ма́ти [собі́] на прикме́ті (на примі́ті) див. ма́ти²;

Ма́ти [собі́] на умі́ див. ма́ти²;

Мі́ряти по собі́ див. мі́ряти;

Мі́сця [собі́] не прибра́ти див. прибира́ти;

Мо́рщити із се́бе сироту́ див. мо́рщити;

Мота́ти (рідше намо́тувати) / намота́ти (рідше замота́ти, закрути́ти) [собі́] на вус (на ву́са) див. мота́ти;

Набива́ти / наби́ти собі́ ці́ну див. набива́ти;

Набива́ти (напиха́ти) / наби́ти (напха́ти) [собі́] кише́ні див. набива́ти;

Наби́ти / набива́ти [собі́] ру́ку див. набива́ти;

Нагріва́ти / нагрі́ти (рідше зігрі́ти) [собі́] мі́сце див. нагріва́ти;

Наді́ти на се́бе ля́мку див. надіва́ти;

Накида́ти (наклада́ти, надіва́ти і т. ін.) / наки́нути (накла́сти, наді́ти і т. ін.) ярмо́ (петлю́) [на [свою́] ши́ю (на карк, на се́бе)] див. накида́ти²;

Наклада́ти / накла́сти (наложи́ти) на се́бе ру́ки див. наклада́ти;

(5) Намота́ти собі́ (д) див. мота́ти;

Нароби́ти собі́ смі́ху див. наро́блювати;

На свою́ (мою́, твою́ і т. ін.) ши́ю; Собі́ на ши́ю див. ши́я;

Не ба́чити сві́ту пе́ред собо́ю див. ба́чити;

Не дава́ти / не да́ти собі́ по но́сі гра́ти див. дава́ти;

Не дава́ти (не дозволя́ти) / не да́ти (не дозво́лити) наплюва́ти (плю́нути) [собі́] в ка́шу (в борщ) див. дава́ти;

(6) Не за собо́ю носи́ти (д) див. носи́ти;

Не знахо́дити / не знайти́ [собі́] мі́сця див. знахо́дити;

(7) Не ма́ти собі́ нія́кої га́дки (д) див. ма́ти²; Не ма́ти собі́ рі́вного (рі́вних, поді́бних) див. ма́ти²;

Не нахо́дити / не найти́ [собі́] мі́сця див. нахо́дити¹;

Не пам'ята́ти себе́ див. пам'ята́ти;

(8) Не по собі́ кому і без дод.:

а) хто-небудь погано себе почуває; нездужається, нездоровиться комусь.

Була темна осіння ніч .. Під таку годину завжди важко дишеться, .. кожному чогось не по собі (Панас Мирний);

Як стало тепер холодніше, то щось мені від часу до часу робиться не по собі (Леся Українка);

б) кому-небудь незручно, ніяково або неприємно.

Давидові одразу, від самої інтонації його голосу, стало якось не по собі (А. Головко);

Був мир. Був перший день, коли Ми відомстить за друга не могли. І через те не по собі було (О. Підсуха);

Не почува́ти землі́ під собо́ю див. почува́ти;

(9) Не при собі́ (д) див. сам;

Нести́ тяга́р на свої́х пле́чах (на собі́) див. нести́;

Несхо́жий [сам] на се́бе див. несхо́жий;

Не тя́мити себе́ див. тя́мити;

Не чу́ти (не відчува́ти) землі́ під собо́ю (під нога́ми) див. чу́ти;

Не чу́ти (не відчува́ти) ніг [під собо́ю] див. чу́ти;

Не чу́ти себе́ див. чу́ти;

(10) Ні собі́, ні лю́дям – без користі.

Ти [Ліліє] знаєш, либонь, як неприємно буває, лягаючи спати, подумати собі: от і знов день минув даремнісінько, ні собі, ні людям (Леся Українка);

Ніс під се́бе див. ніс;

Нічо́го собі́ див. нічо́го;

Носи́ти (нести́) на собі́ сліди́ див. носи́ти;

Носи́ти ніч за собо́ю див. носи́ти;

Обпали́ти / обпа́лювати [собі́ (свої́)] кри́ла див. обпа́лювати;

Опано́вувати / опанува́ти себе́ (рідко собо́ю) <�рідко Запану́вати над собо́ю> див. опано́вувати;

О́чі вбира́ють [в се́бе] <�Зір (по́гляд) вбира́є [в се́бе]> див. о́ко¹;

Пали́ти (спа́лювати) / спали́ти [за собо́ю (свої́)] мости́ (кораблі́) див. пали́ти¹;

Переве́ршив сам себе́ див. сам;

Переве́ршити [само́го (сам)] себе́ див. переве́ршувати;

Пережи́ти себе́ (свій вік) див. пережива́ти;

Перела́мувати (перело́млювати) / перелама́ти (переломи́ти) [само́го] себе́ див. перела́мувати;

Перемага́ти / перемогти́ себе́ (своє́ се́рце) див. перемага́ти;

Переплигну́ти само́го себе́ див. перепли́гувати;

Перехитри́ти само́го себе́ див. перехитро́вувати;

Підставля́ти / підста́вити [свою́] го́лову (себе́) [під обу́х, під соки́ру] див. підставля́ти;

(11) Підставля́ти себе́ під соки́ру (д) див. підставля́ти;

Поборо́ти себе́ див. побо́рювати;

Повинува́тити себе́ див. повинува́тити;

Пода́ти себе́ на сміх див. подава́ти¹;

Поді́яти з собо́ю див. поді́яти;

Поді́яти з собо́ю що-не́будь див. поді́яти;

Позволя́ти / позво́лити собі́ див. позволя́ти;

Показа́ти / пока́зувати себе́ на ді́лі див. пока́зувати;

Показа́ти себе́ див. пока́зувати;

Покінчи́ти з собо́ю див. покінчи́ти;

Покла́сти хрест на се́бе див. покла́сти¹;

Полиша́ти / полиши́ти за собо́ю див. полиша́ти¹;

Пополама́ти [собі́] го́лову див. пополама́ти;

(12) Пополама́ти собі́ зу́би (д) див. лама́ти;

Поприбира́ти до [свої́х] рук (рідко до се́бе) див. поприбира́ти;

Попусти́ти себе́ див. попуска́ти¹;

Пора́дити собі́ (рідше себе́) див. пора́дити;

Порина́ти / пори́нути в се́бе див. порина́ти;

(13) По собі́ – відповідно до своїх смаків, уподобань, можливостей.

Увесь час мучила його думка: знайти роботу по собі (з усн. мови);

Посуши́ти [собі́] го́лову див. посуши́ти;

(14) Потура́ти собі́ (д) див. потура́ти;

Потягну́ти (потягти́) за собо́ю див. потягну́ти;

Почува́ти себе́ Бо́гом див. почува́ти;

Почува́ти себе́ не в свої́й тарі́лці див. почува́ти;

Прибра́ти себе́ до рук див. прибира́ти;

Прийма́ти / прийня́ти на се́бе див. прийма́ти;

Прийма́ти / прийня́ти [на се́бе] уда́р (рідше вого́нь) див. прийма́ти;

Прийма́ти / прийня́ти уда́р на се́бе див. прийма́ти;

Прийти́ / прихо́дити в се́бе див. прихо́дити;

Прикида́ти / прики́нути [собі́] в голові́ (в думка́х, ду́мкою і т. ін.) див. прикида́ти³;

Прико́вувати / прикува́ти [до се́бе] о́чі (зір) див. прико́вувати;

Приткну́ти го́лову (себе́) див. притика́ти;

Притяга́ти (притя́гувати) [до се́бе] о́чі (по́гляд, зір і т. ін.) див. притяга́ти;

Притяга́ти (притя́гувати) / притягну́ти (притягти́) се́рце до се́бе див. притяга́ти;

Прихиля́ти / прихили́ти до се́бе се́рце (серця́) див. прихиля́ти;

(15) Прихо́дити до се́бе (д) див. прихо́дити;

Пробива́ти / проби́ти собі́ доро́гу див. пробива́ти;

Про́бувати [свої́] си́ли (рідше себе́) див. про́бувати;

Проклада́ти (пробива́ти) / прокла́сти (проби́ти) [собі́] шлях (шляхи́, доро́гу, сте́жку, путь) див. проклада́ти;

(16) Про се́бе:

а) (зі сл. говори́ти, співа́ти і т. ін.) ледь чутно, пошепки.

Раб іде, мимрячи щось тихо про себе (Леся Українка);

Був [Ярошенко] веселий і намугикував про себе... (В. Речмедін);

б) (зі сл. ду́мати, чита́ти.) не вимовляючи вголос.

[В'язні] ніби зважують у темряві кожний про себе: мене вб'ють чи когось іншого? (Ю. Збанацький);

Мусив відзначити про себе Функе: новин багато буде на Україні. Недарма шість років вів .. баталії з польською шляхтою Хмельницький (Н. Рибак);

Сам про се́бе.

Більше любив [Роман] читати .. любив читати сам про себе, щоб ніхто не перебаранчав йому (І. Нечуй-Левицький);

Пусти́ти собі́ ку́лю в лоб (в ло́ба, в го́лову, в скро́ню) див. пуска́ти;

(17) Рва́ти на собі́ жи́ли (д) див. рва́ти;

Річ у собі́ див. річ¹;

Роби́ти з се́бе ду́рня (ду́рника) див. роби́ти;

Роби́ти під се́бе див. роби́ти;

Розкрива́ти / розкри́ти себе́ див. розкрива́ти;

Розпуска́ти / розпусти́ти себе́ (свої́ не́рви, своє́ се́рце і т. ін.) див. розпуска́ти;

Розумі́ється само́ собо́ю див. розумі́тися;

Руба́ти гі́лку (сучка́), на які́й (яко́му) сиди́ш (сиди́ть, сидимо́ і т. ін.) <�Руба́ти гі́лку під собо́ю> див. руба́ти;

Сам за се́бе див. сам;

Сам не при собі́ див. сам;

Само́му (самі́й) себе́ не зна́ти див. зна́ти;

Само́ собо́ю див. сам;

Сам по собі́ див. сам;

[Сам (сама́)] себе́ не тя́мить (не пам'ята́є) див. тя́мити;

Сам собі́ пан (голова́, хазя́їн і т. ін.) див. сам;

Сам собо́ю див. сам;

(18) Сам як не при собі́ (д) див. сам;

Сказа́ти собі́ див. сказа́ти;

Скида́ння [оста́нньої] соро́чки з се́бе див. скида́ння;

Скида́ти / ски́нути [з се́бе] ма́ску див. скида́ти;

Скида́ти / ски́нути ярмо́ (пу́та) [з се́бе (з ши́ї, з пліч)] див. скида́ти;

Смі́ху з се́бе нароби́ти див. наро́блювати;

Смія́тися [собі́] під ніс (з-під ву́са) див. смія́тися;

Собі́ на умі́ див. ум;

(19) Спали́ти місто́к за собо́ю (д) див. спа́лювати;

Спро́бувати себе́ див. спро́бувати;

Ста́вити / поста́вити себе́ на мі́сце див. ста́вити;

Ста́вити / поста́вити собі́ мето́ю (за мету́) див. ста́вити;

Стоя́ти [сам] за се́бе див. стоя́ти;

Стри́мувати / стри́мати себе́ див. стри́мувати;

Стро́їти з се́бе див. стро́їти¹;

Суши́ти / ви́сушити [собі́] го́лову (мо́зок, діал. мі́зки) див. суши́ти;

Схова́тися в се́бе див. схова́тися;

Таки́й собі́ див. таки́й;

Та́к собі́ див. так;

Тереби́ти [собі́] зу́би див. тереби́ти;

Ті́шити себе́ (ті́шитися) наді́єю (ду́мкою) див. ті́шити;

Трима́ти (держа́ти) при собі́ див. трима́ти;

Трима́ти (держа́ти) себе́ див. трима́ти;

Трима́ти (держа́ти) себе́ в рука́х (в шо́рах) <�Трима́ти (держа́ти) [свої́] не́рви в рука́х> див. трима́ти;

Трима́ти при собі́ думки́ (ду́мку) див. трима́ти;

Тягти́ (тягну́ти, перетяга́ти і т. ін.) / перетягну́ти (перетягти́) ко́вдру на се́бе див. тягти́;

Узя́ти на се́бе див. узя́ти;

Узя́ти о́чі на (в) се́бе див. узя́ти;

Утрача́ти / утра́тити вла́ду над собо́ю див. утрача́ти;

Хоч би [тобі́ (собі́, вам)] ву́сом (ву́хом, брово́ю і т. ін.) повести́ див. пово́дити¹;

Хрест на собі́ (се́бе) положи́ти див. положи́ти;

Шука́ти себе́ див. шука́ти;

Як (мов, на́че, ні́би і т. ін.) за се́бе ки́дати / ки́нути див. ки́дати;

(20) [Як (мов, нена́че і т. ін.)] не при собі́:

а) у поганому настрої, у стані сильного душевного розладу.

По дорозі йшов сліпий Ілько – тихий, зажурений, чоловік не при собі, з медаллю “За відвагу” на сірому піджаці (І. Драч);

Гаряча і задихана, бігла [дівчина] через усе подвір'я, мов не при собі була (В. Конвісар);

Тітка Саша привіталася до лікарки, але стара не хотіла її нізащо пізнавати, бо зовсім була неначе не при собі (Ю. Яновський);

б) психічно хворий.

Беріть його попід руки і тягніть... Він не при собі. Треба відвезти в Київ (Т. Осьмачка);

(21) Як (мов, ні́би і т. ін.) не в се́бе, зі сл. ї́сти, пи́ти і т. ін. – дуже багато.

Гості пили і їли як не в себе. Особливо старався панок. Він допався до курятини, до ковбас (В. Большак);

Єдине, що вмів Санько робити з успіхом, – це їсти. Їв він мов не в себе (з усн. мови);

Як (мов, ні́би і т. ін.) пуд ваги́ ски́нути [з се́бе] див. скида́ти;

Як собі́ хо́чеш (хо́чете, хо́чте) див. хоті́ти;

Як [у се́бе] вдо́ма (до́ма) див. вдо́ма.