Орфоепічний словник української мови

службовець

службо́вець

[службовеиц']

-оўц'а, ор. -оўцеим, м. (на) -оўцеив'і/-оўц'у, мн. -оўц'і, -оўц'іў

Орфоепічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. службовець — службо́вець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. службовець — Урядовець, як ім. службовий, б. з. урядник, р. посадовець, зст. чиновник; п! КАНЦЕЛЯРИСТ.  Словник синонімів Караванського
  3. службовець — -вця, ч. Той, хто займається розумовою працею, а також фізичною працею, пов'язаною не з виробництвом, а з обслуговуванням кого-, чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. службовець — СЛУЖБО́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто займається розумовою працею, а також фізичною працею, пов'язаною не з виробництвом, а з обслуговуванням кого-, чого-небудь. Віддалився також адміністратор, розійшлись і службовці (І.  Словник української мови у 20 томах
  5. службовець — СЛУЖБО́ВЕЦЬ (особа, що працює в якійсь установі), СПІВРОБІ́ТНИК, ФУНКЦІОНЕ́Р книжн.  Словник синонімів української мови
  6. службовець — Службо́вець, -бо́вця, -бо́вцеві, -бо́вцю! -бо́вці, -ців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. службовець — СЛУЖБО́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто займається розумовою працею, а також фізичною працею, пов’язаною не з виробництвом, а з обслуговуванням кого-, чого-небудь. Віддалився також адміністратор, розійшлись і службовці (Фр.  Словник української мови в 11 томах