службовець

СЛУЖБО́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто займається розумовою працею, а також фізичною працею, пов’язаною не з виробництвом, а з обслуговуванням кого-, чого-небудь.

Віддалився також адміністратор, розійшлись і службовці (Фр., VI, 1951, 300);

Почавши своє життя як дрібний канцелярський службовець, Іван Карпович [Тобілевич] рішуче порвав з чиновницькою роботою і присвятив себе українському народному театрові (Рильський, III, 1956, 275);

Минає робочий день. Один по одному з приміщення виходять службовці (Шиян, Баланда, 1957, 151).

Значення в інших словниках

1. службовець — службо́вець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. службовець — Урядовець, як ім. службовий, б. з. урядник, р. посадовець, зст. чиновник; п! КАНЦЕЛЯРИСТ.  Словник синонімів Караванського
3. службовець — [службовеиц'] -оўц'а, ор. -оўцеим, м. (на) -оўцеив'і/-оўц'у, мн. -оўц'і, -оўц'іў  Орфоепічний словник української мови
4. службовець — -вця, ч. Той, хто займається розумовою працею, а також фізичною працею, пов'язаною не з виробництвом, а з обслуговуванням кого-, чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. службовець — СЛУЖБО́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто займається розумовою працею, а також фізичною працею, пов'язаною не з виробництвом, а з обслуговуванням кого-, чого-небудь. Віддалився також адміністратор, розійшлись і службовці (І.  Словник української мови у 20 томах
6. службовець — СЛУЖБО́ВЕЦЬ (особа, що працює в якійсь установі), СПІВРОБІ́ТНИК, ФУНКЦІОНЕ́Р книжн.  Словник синонімів української мови
7. службовець — Службо́вець, -бо́вця, -бо́вцеві, -бо́вцю! -бо́вці, -ців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)