службовець
СЛУЖБО́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто займається розумовою працею, а також фізичною працею, пов’язаною не з виробництвом, а з обслуговуванням кого-, чого-небудь.
Віддалився також адміністратор, розійшлись і службовці (Фр., VI, 1951, 300);
Почавши своє життя як дрібний канцелярський службовець, Іван Карпович [Тобілевич] рішуче порвав з чиновницькою роботою і присвятив себе українському народному театрові (Рильський, III, 1956, 275);
Минає робочий день. Один по одному з приміщення виходять службовці (Шиян, Баланда, 1957, 151).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- службовець — службо́вець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- службовець — Урядовець, як ім. службовий, б. з. урядник, р. посадовець, зст. чиновник; п! КАНЦЕЛЯРИСТ. Словник синонімів Караванського
- службовець — [службовеиц'] -оўц'а, ор. -оўцеим, м. (на) -оўцеив'і/-оўц'у, мн. -оўц'і, -оўц'іў Орфоепічний словник української мови
- службовець — -вця, ч. Той, хто займається розумовою працею, а також фізичною працею, пов'язаною не з виробництвом, а з обслуговуванням кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- службовець — СЛУЖБО́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто займається розумовою працею, а також фізичною працею, пов'язаною не з виробництвом, а з обслуговуванням кого-, чого-небудь. Віддалився також адміністратор, розійшлись і службовці (І. Словник української мови у 20 томах
- службовець — СЛУЖБО́ВЕЦЬ (особа, що працює в якійсь установі), СПІВРОБІ́ТНИК, ФУНКЦІОНЕ́Р книжн. Словник синонімів української мови
- службовець — Службо́вець, -бо́вця, -бо́вцеві, -бо́вцю! -бо́вці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)