службовець

Значення в інших словниках

1. службовець — службо́вець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. службовець — Урядовець, як ім. службовий, б. з. урядник, р. посадовець, зст. чиновник; п! КАНЦЕЛЯРИСТ. Словник синонімів Караванського
3. службовець — [службовеиц'] -оўц'а, ор. -оўцеим, м. (на) -оўцеив'і/-оўц'у, мн. -оўц'і, -оўц'іў Орфоепічний словник української мови
4. службовець — -вця, ч. Той, хто займається розумовою працею, а також фізичною працею, пов'язаною не з виробництвом, а з обслуговуванням кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. службовець — СЛУЖБО́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто займається розумовою працею, а також фізичною працею, пов'язаною не з виробництвом, а з обслуговуванням кого-, чого-небудь. Віддалився також адміністратор, розійшлись і службовці (І. Словник української мови у 20 томах
6. службовець — СЛУЖБО́ВЕЦЬ (особа, що працює в якійсь установі), СПІВРОБІ́ТНИК, ФУНКЦІОНЕ́Р книжн. Словник синонімів української мови
7. службовець — СЛУЖБО́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто займається розумовою працею, а також фізичною працею, пов’язаною не з виробництвом, а з обслуговуванням кого-, чого-небудь. Віддалився також адміністратор, розійшлись і службовці (Фр. Словник української мови в 11 томах