1. Словник української мови в 11 томах

службист

СЛУЖБИ́СТ, а, ч., розм. Той, хто старанно, але формально ставиться до своїх службових обов’язків.

Стражник був старий, суворий службист, але мав також дрібні діти і не раз думав, що з ними буде, як його не стане (Фр., VI, 1951, 170);

— Ну, він не сухий службист, як я колись думав, він людина з живим серцем і зовсім не сердитий (Ткач, Моряки, 1948, 97).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. службист — служби́ст іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. службист — -а, ч., розм. Той, хто старанно, але формально ставиться до своїх службових обов'язків. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. службист — СЛУЖБИ́СТ, а, ч., розм. Той, хто старанно, але формально ставиться до своїх службових обов'язків. Стражник був старий, суворий службист, але мав також дрібні діти і не раз думав, що з ними буде, як його не стане (І. Словник української мови у 20 томах