союзниця

сою́зниця

[со^уйузни^ец'а]

-ц'і, ор. -це^ийу

Значення в інших словниках

1. союзниця — сою́зниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. союзниця — -і. Жін. до союзник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. союзниця — СОЮ́ЗНИЦЯ, і, ж. Жін. до сою́зник. В 1806 р. почалася війна Росії з Туреччиною, що була тоді союзницею Франції (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. союзниця — СОЮ́ЗНИЦЯ, і, ж. Жін. до сою́зник. В 1806 р. почалася війна Росії з Туреччиною, що була тоді союзницею Франції (Іст. УРСР, І, 1953, 401).  Словник української мови в 11 томах