спричинити

спричини́ти

[спри^ечи^енити^е]

-н'у, -ини^еш; нак. -ни, -н'іт'

Значення в інших словниках

1. спричинити — спричини́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. спричинити — див. спричиняти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спричинити — СПРИЧИНИ́ТИ див. спричиня́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. спричинити — СПРИЧИНЯ́ТИ що (бути причиною появи чого-небудь), СПРИЧИ́НЮВАТИ, ПОРО́ДЖУВАТИ, ВИКЛИКА́ТИ, ЗУМО́ВЛЮВАТИ, ДАВА́ТИ, ПРИНО́СИТИ, НЕСТИ, СІ́ЯТИ, ПРИВО́ДИТИ до чого (доводити до яких-небудь наслідків); ПРИЗВО́ДИТИ до чого, ЗАПОДІ́ЮВАТИ що, ЗАВДАВА́ТИ чого...  Словник синонімів української мови
5. спричинити — СПРИЧИНИ́ТИ див. спричиня́ти.  Словник української мови в 11 томах