спрощений —
спро́щений дієприкметник
Орфографічний словник української мови
спрощений —
-а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до спростити. || спрощено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Який являє собою простіший варіант чого-небудь; нескладний. 3》 у знач. прикм., перен. Неглибокий, поверховий; примітивний. || у знач. ім. спрощене, -ного, с. Щось неглибоке, поверхове.
Великий тлумачний словник сучасної мови
спрощений —
СПРО́ЩЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до спрости́ти. Дядько-капітан був .. крутої вдачі. Чорне море він розглядав, як своє домашнє, і наука судноводіння в нього була спрощена до краю: – Навпростець (О. Гончар); // спро́щено, безос. пред.
Словник української мови у 20 томах
спрощений —
ПРИМІТИ́ВНИЙ (перев. про твори мистецтва і літератури — який не відзначається глибиною змісту, недосконалий за формою; розрахований на невибагливі смаки), СПРО́ЩЕНИЙ, ЛУБОЧНИЙ, КУСТА́РНИЙ, НЕХИ́ТРИЙ, УБОГИЙ (за змістом, задумом).
Словник синонімів української мови
спрощений —
Спро́щений, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
спрощений —
СПРО́ЩЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до спрости́ти. Дядько-капітан був.. крутої вдачі. Чорне море він розглядав, як своє домашнє, і наука судноводіння в нього була спрощена до краю: — Навпростець (Гончар, Тронка, 1963, 151); // спро́щено, безос.
Словник української мови в 11 томах