спрощений
СПРО́ЩЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до спрости́ти.
Дядько-капітан був.. крутої вдачі. Чорне море він розглядав, як своє домашнє, і наука судноводіння в нього була спрощена до краю: — Навпростець (Гончар, Тронка, 1963, 151);
// спро́щено, безос. присудк. сл.
Нині вже розроблено ряд нових положень.., завдяки чому спрощено і полегшено технічне нормування (Хлібороб Укр., 12, 1964, 17).
2. у знач. прикм. Який являє собою простіший варіант чого-небудь; нескладний.
Петро [І] замість церковнослов’янського шрифту завів спрощений і легший для читання гражданський шрифт (Іст. СРСР, II, 1957, 32);
Дорослі качки і молодняк утримуються в дешевих, спрощених приміщеннях (Наука.., 3, 1961, 39);
Свою розмову з сином передав [Никодим] ошелешеній Теклі дещо в спрощеному вигляді, але набагато дохідливіше і переконливіше (Зар., На.. світі, 1967, 243).
3. у знач. прикм., перен. Неглибокий, поверховий; примітивний.
Діалектичний матеріаліст не тільки вважає рух нерозривною властивістю матерії, але й відкидає спрощений погляд на рух і т. д. (Ленін, 18, 1971, 264);
// у знач. ім. спро́щене, ного, с. Щось неглибоке, поверхове.
Бажання високого й чистого досить мирно співіснує з терпимістю, а то й симпатіями до спрощеного, примітивного (Талант.., 1958, 45).
Словник української мови (СУМ-11)