спільник —
-а, ч. 1》 Той, хто бере участь у чому-небудь спільно з кимсь. || Той, хто поділяє чиї-небудь думки, погляди, смаки; прибічник, однодумець. || перен. Те, що сприяє, допомагає кому-, чому-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
спільник —
СПІ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто бере участь у чому-небудь спільно з кимсь. – Не знаю, чи однодумці ми з вами, але спільника в мені ви, здається, матимете (Ю. Шовкопляс); В кукурудзі сидів Сабуров з своїми спільниками і стежив за всім (А. Шиян); * Образно.
Словник української мови у 20 томах
спільник —
СОРА́ТНИК (людина, ідейно зв'язана з іншими людьми у спільній справі, боротьбі), ТОВА́РИШ, БРАТ, ПОБРАТИ́М, ПОМІЧНИ́К, СПОДВИ́ЖНИК книжн., СПОБО́РНИК книжн. Бойові соратники; (Руфін:) Я думав, ..
Словник синонімів української мови
спільник —
СПІ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто бере участь у чому-небудь спільно з кимсь. — Не знаю, чи однодумці ми з вами, але спільника в мені ви, здається, матимете (Шовк.
Словник української мови в 11 томах
спільник —
Спільник, -ка м. 1) Членъ товарищества, общества, артели, компаньонъ. Левч. 59. 2) Соучастникъ, сообщникъ, сотоварищъ. Страх 2 напав на синів Заведеєвих, що були спільниками Симонові. Єв. Л. V. 10. 3) Берущій землю съ половины. Спільники садили капусту з половини. Екатер. у.
Словник української мови Грінченка