спільник
Спільник, -ка
м.
1) Членъ товарищества, общества, артели, компаньонъ. Левч. 59.
2) Соучастникъ, сообщникъ, сотоварищъ. Страх 2 напав на синів Заведеєвих, що були спільниками Симонові. Єв. Л. V. 10.
3) Берущій землю съ половины. Спільники садили капусту з половини. Екатер. у.
Словник української мови Грінченка