сутність —
су́тність іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
сутність —
-ності, ж. 1》 Найголовніше, основне, істотне в кому-, чому-небудь; суть, сенс, зміст. 2》 У філософії – головне, визначальне в предметі, що зумовлене глибинними зв'язками й тенденціями розвитку і пізнається на рівні теоретичного мислення.
Великий тлумачний словник сучасної мови
сутність —
СУ́ТНІСТЬ, ності, ж. 1. Найголовніше, основне, істотне в кому-, чому-небудь; суть, зміст. Глибокий внутрішній струс мовби відкрив йому очі ширше на світ, на саму сутність життя (О. Гончар); – Людина може збагнути справжню сутність подій – це ясна річ (С.
Словник української мови у 20 томах
сутність —
Філософське поняття, комплекс істотних внутрішніх рис і зв'язків, структур, вирішальних для природи певної речі, які визначають, що ця річ є саме тією, а не ін. (с. речі).
Універсальний словник-енциклопедія
сутність —
див. сутність та існування
Філософський енциклопедичний словник
сутність —
СУ́ТНІСТЬ, ності, ж. 1. Найголовніше, основне, істотне в кому-, чому-небудь; суть, зміст. Глибокий внутрішній струс мовби відкрив йому очі ширше на світ, на саму сутність життя (Гончар, Тронка, 1963, 309)...
Словник української мови в 11 томах