сьомий —
сьо́мий числівник порядковий
Орфографічний словник української мови
сьомий —
СЬО́МИЙ, а, е. Числівник порядковий, який відповідає кількісному числівнику сім. Сонце злізло височенько, Уже час сьомий ранку був (І. Котляревський); Мина літо, мина осінь, Мина сьомий місяць (Т.
Словник української мови у 20 томах
сьомий —
-а, -е. Числ. порядк., відповідний до кільк. числ. сім. || у знач. ім. сьома, -мої, ж. Година, яка наступає після шостої години. Відчувати себе на сьомому небі — бути дуже задоволеним, безмежно щасливим.
Великий тлумачний словник сучасної мови
сьомий —
без (тре́тьої (сьо́мої)) кле́пки (в голові́ (у ті́м’ї)); без кле́пок (у голові́ (у ті́м’ї)), зневажл. Хто-небудь дурний, розумово обмежений, недоумкуватий. — Він став якийсь, мов без сьомої клепки у тім’ї, змарнів геть (П.
Фразеологічний словник української мови
сьомий —
Сьо́мий, -ма, -ме
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
сьомий —
СЬО́МИЙ, а, е. Числівник порядковий, відповідний до кількісного числівника сім. Сонце злізло височенько, Уже час сьомий ранку був (Котл., І, 1952, 209); Мина літо, мина осінь, Мина сьомий місяць (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
сьомий —
Сьомий, -а, -е Седьмой. Не хвались сьомого дня. а хвались сьомого годи. Ном. № 9068.
Словник української мови Грінченка