тривкий —
Що означає прикметник тривкий, а що – тривний? Тривкий – якого важко зіпсувати, зруйнувати, зламати, розбити, порвати; міцний, стійкий, витривалий. Тривке дерево, тривка опора, тривке щастя. Тривний – який добре вгамовує голод; поживний, ситний. Тривна страва.
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
тривкий —
тривки́й прикметник
Орфографічний словник української мови
тривкий —
Тривкий і тривалий Тривала дружба чи тривка? Вогнетривка цегла чи вогнетривала? — постає питання перед людьми, що не замислились над походженням цих прикметників і їхніми значеннєвими функціями.
«Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
тривкий —
ТРИВКИ́Й, а́, е́. 1. Який важко зруйнувати, зіпсувати; який не можна легко зламати, розбити, порвати й т. ін.; міцний. Бідні люди хотіли собі побудувати дім – тривкий, кам'яний, вигідний (І. Франко); Любили ми броню міцнішу від вогню.
Словник української мови у 20 томах
тривкий —
-а, -е. 1》 Який важко зруйнувати, зіпсувати; який не можна легко зламати, розбити, порвати й т. ін.; міцний. Тривке дерево. || Твердий. || Добротний, доброякісний. || Стійкий, надійний. || Який довго зберігається, не зникає.
Великий тлумачний словник сучасної мови
тривкий —
ДОБРО́ТНИЙ (зроблений добре, з високоякісного матеріалу), ТРИВКИ́Й розм.; ДОБРОЯ́КІСНИЙ, ВИСОКОЯ́КІСНИЙ, Я́КІСНИЙ розм. (який цілком задовольняє певні вимоги). — На рами можна й сосну брати, а таку деревину тільки для шаф красивих, добротних... (А.
Словник синонімів української мови
тривкий —
Тривки́й, -ка́, -ке́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
тривкий —
ТРИВКИ́Й, а́, е́. 1. Який важко зруйнувати, зіпсувати; який не можна легко зламати, розбити, порвати й т. ін.; міцний. Бідні люди хотіли собі побудувати дім — тривкий, кам’яний, вигідний (Фр., III, 1950, 113); Любили ми броню міцнішу від вогню.
Словник української мови в 11 томах