тривкий
ТРИВКИ́Й, а́, е́.
1. Який важко зруйнувати, зіпсувати; який не можна легко зламати, розбити, порвати й т. ін.; міцний.
Бідні люди хотіли собі побудувати дім – тривкий, кам'яний, вигідний (І. Франко);
Любили ми броню міцнішу від вогню. Тривку, немов граніт, як бив снаряд у ню [неї] (Я. Шпорта);
* Образно. Його м'яке серце в одній хвилі всі ті справи пов'язало докупи міцними і тривкими вузлами (І. Франко);
Тривке дерево;
// Твердий.
Було вже за північ, коли колона, минувши смугу трясовин та чаклаків, .. видобулась, нарешті, знову на тривке, загускле дно (О. Гончар);
* Образно. Отак і йшло життя – в тоненькій якійсь гармонії. Не чулося твердого чогось, тривкого під стопою. Все було, мов порцеляна, доокола: на око приємне, а опертися не вільно (Г. Хоткевич);
// Добротний, доброякісний.
Мій небіжчик тато був коваль і славивсь на всю околицю не тільки хорошою та тривкою роботою свого ремесла, але й своєю живою, гостинною та людяною вдачею (І. Франко);
// Стійкий, надійний.
Грудьми й обличчям він приліг до костьольного муру, ноги розставив широко, щоб мати тривку опору на неміцній барикаді (І. Франко);
// Який довго зберігається, не зникає.
Ні, на хвилях морських не залишиш сліду, На воді не проореш тривкої межі... (Л. Первомайський);
Людина широких творчих інтересів, щедрої душі, гарячого темпераменту, Гнат Хоткевич залишив тривкий слід в історії української літератури й культури (з газ.);
// Здатний витримувати щось, зберігатись, існувати в несприятливих умовах; витривалий.
– Циганочка, – пояснював Ковалів, – покуштуйте, дуже соковите і надзвичайно тривке яблуко. Може лежати до самої весни (М. Чабанівський).
2. перен. Який не піддається змінам; сталий, стійкий.
Спокійна, твереза натура, при тім глибока, здатна до тривких почуваннів [почувань] (Леся Українка);
І наука, і мистецтво прагнуть відкрити щось тривке, що зберігається, повторюється у всесвітньому хаосі (з наук.-попул. літ.);
// Довготривалий, постійний, міцний.
Якби знав я, що побачу усміх на твоїх устах, гордощі тривкого щастя, – я б злетів туди, як птах (І. Франко);
Першого грудня 1618 року було підписано у селищі Деуліні перемир'я на чотирнадцять з половиною років з надією, що згодом воно перетвориться на тривкий і справжній мир (З. Тулуб);
// Стійкий, непохитний (про волю, вдачу й т. ін.).
Людина тривкої волі.
3. Міцно збудований, фізично витривалий; сильний, дужий.
Чоловік, худий і зниділий, але з природи кремезний та тривкий, копає ту нивку великою мотикою (Леся Українка);
Руки стерплять – дебелі. Ноги знесуть – тривкі. Я недарма в шинелі скелі ламав стрімкі (М. Рудь).
4. рідко. Поживний, ситний.
– Що бублик? – встряє у розмову Нестір. – То таке: кругом об'їж, а середину викинь... Чогось тривкішого треба. Я б на твоєму місці добру скибку житняка вмолов з гарячою стравою... (О. Гончар).
(1) Тривки́й до (про́ти) чого – те саме, що Витрива́лий до (про́ти) чого (див. витрива́лий).
Нащо вже кукурудза тривка до безводдя і тая рідка та дрібненька вродила (І. Муратов).
Словник української мови (СУМ-20)