Значення в інших словниках
-
тяжіння —
тяжі́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
тяжіння —
(земне) притягання, гравітація; (до кого) потяг, прихильність, с. пристрасть; (до чого) прагнення, поривання.
Словник синонімів Караванського
-
тяжіння —
ТЯЖІ́ННЯ, я, с. 1. Властивість тіл притягатися одне до одного. Взаємодія мас – тяжіння – вперше була сформульована в законі Ньютона (з наук.-попул. літ.); – Тяжіння розірвавши грати, людина має теж літати, щоб досягти небесних веж (М. Терещенко).
Словник української мови у 20 томах
-
тяжіння —
-я, с. 1》 Властивість тіл притягатися одне до одного. Земне тяжіння фіз. — явище, що полягає у властивості тіл притягатися до Землі. Сила тяжіння фіз. — сила, з якою тіла притягаються одне до одного.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
тяжіння —
ПРА́ГНЕННЯ до чого, чого, з інфін., яке (настійне, активне виявлення внутрішньої потреби в чому-небудь, у здійсненні чогось тощо), ПО́ТЯГ до чого, ТЯЖІ́ННЯ до чого, ТЯ́ГА до чого, рідше, ПОРИВА́ННЯ до чого, яке, ЖАДА́ННЯ чого, з інфін.
Словник синонімів української мови
-
тяжіння —
Тяжі́ння, -ння, -нню
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
тяжіння —
ТЯЖІ́ННЯ, я, с. 1. Властивість тіл притягатися одне до одного. Взаємодія мас — тяжіння — вперше була сформульована в законі Ньютона (Наука.., 4, 1962, 16); — Тяжіння розірвавши грати, людина має теж літати, щоб досягти небесних веж (Тер., Серце..
Словник української мови в 11 томах