тяжіння

(земне) притягання, гравітація; (до кого) потяг, прихильність, с. пристрасть; (до чого) прагнення, поривання.

Значення в інших словниках

1. тяжіння — тяжі́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. тяжіння — [т'аж’ін':а] -н':а  Орфоепічний словник української мови
3. тяжіння — ТЯЖІ́ННЯ, я, с. 1. Властивість тіл притягатися одне до одного. Взаємодія мас – тяжіння – вперше була сформульована в законі Ньютона (з наук.-попул. літ.); – Тяжіння розірвавши грати, людина має теж літати, щоб досягти небесних веж (М. Терещенко).  Словник української мови у 20 томах
4. тяжіння — -я, с. 1》 Властивість тіл притягатися одне до одного. Земне тяжіння фіз. — явище, що полягає у властивості тіл притягатися до Землі. Сила тяжіння фіз. — сила, з якою тіла притягаються одне до одного.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. тяжіння — ПРА́ГНЕННЯ до чого, чого, з інфін., яке (настійне, активне виявлення внутрішньої потреби в чому-небудь, у здійсненні чогось тощо), ПО́ТЯГ до чого, ТЯЖІ́ННЯ до чого, ТЯ́ГА до чого, рідше, ПОРИВА́ННЯ до чого, яке, ЖАДА́ННЯ чого, з інфін.  Словник синонімів української мови
6. тяжіння — Тяжі́ння, -ння, -нню  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. тяжіння — ТЯЖІ́ННЯ, я, с. 1. Властивість тіл притягатися одне до одного. Взаємодія мас — тяжіння — вперше була сформульована в законі Ньютона (Наука.., 4, 1962, 16); — Тяжіння розірвавши грати, людина має теж літати, щоб досягти небесних веж (Тер., Серце..  Словник української мови в 11 томах