убраний —
убра́ний дієприкметник
Орфографічний словник української мови
убраний —
УБРА́НИЙ (ВБРА́НИЙ), діал. УБРА́ТИЙ (ВБРА́ТИЙ), а, е. 1. Дієпр. пас. до убра́ти¹. У великій, розкішно убраній килимами хаті, зігнувшись над столом, сидів товариш прокурора Шестірний і, розбираючи Телепневі бумаги, писав (Панас Мирний)...
Словник української мови у 20 томах
убраний —
(вбраний), -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до убрати I. || убрано (вбрано), безос. присудк. сл. 2》 Який має на собі той чи інший одяг; який убрався певним чином. || перен. Який вкрився чим-небудь (листом, снігом, інеєм тощо).
Великий тлумачний словник сучасної мови
убраний —
Убра́ний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
убраний —
УБРА́НИЙ (ВБРА́НИЙ), а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до убра́ти¹. Сниться їй [Нимидорі], що вона молода дівчина, в квітках та стрічках, підперезана вишиваним рушником, убрана, як до вінця (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
убраний —
Убраний, -а, -е Одѣтый.
Словник української мови Грінченка