убраний

убра́ний

(вбраний), -а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до убрати I.

|| убрано (вбрано), безос. присудк. сл.

2》 Який має на собі той чи інший одяг; який убрався певним чином.

|| перен. Який вкрився чим-небудь (листом, снігом, інеєм тощо).

Значення в інших словниках

1. убраний — убра́ний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. убраний — [ўбранией] = вбраний м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. убраний — УБРА́НИЙ (ВБРА́НИЙ), діал. УБРА́ТИЙ (ВБРА́ТИЙ), а, е. 1. Дієпр. пас. до убра́ти¹. У великій, розкішно убраній килимами хаті, зігнувшись над столом, сидів товариш прокурора Шестірний і, розбираючи Телепневі бумаги, писав (Панас Мирний)...  Словник української мови у 20 томах
4. убраний — Убра́ний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. убраний — УБРА́НИЙ (ВБРА́НИЙ), а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до убра́ти¹. Сниться їй [Нимидорі], що вона молода дівчина, в квітках та стрічках, підперезана вишиваним рушником, убрана, як до вінця (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
6. убраний — Убраний, -а, -е Одѣтый.  Словник української мови Грінченка