Значення в інших словниках
-
узгодження —
узго́дження іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
узгодження —
УЗГОДЖЕННЯ – УЗГОДЖЕНІСТЬ Узгодження. Надання чому-небудь відповідності до чогось, єдності з чимось; встановлення відповідності, єдності між чимсь: узгодження дій, узгодження позицій. Узгодженість, -ності, ор. -ністю. Властивість узгодженого: узгодженість думок, узгодженість дій.
Літературне слововживання
-
узгодження —
УЗГО́ДЖЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. узго́дити і узго́дитися. Дієприкметник поєднується з означуваним словом (іменем) шляхом його узгодження в роді, числі та відмінку (з наук. літ.). 2. лінгв.
Словник української мови у 20 томах
-
узгодження —
-я, с. 1》 Дія за знач. узгодити і узгодитися. 2》 грам. Зв'язок слів у реченні, при якому залежне слово ставиться в такому ж роді, числі й відмінку або в такій же особі, в яких стоїть підпорядковувальне слово.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
узгодження —
Узго́дження, -ння, -нню
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
узгодження —
УЗГО́ДЖЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. узго́дити і узго́дитися. Комуністична дисципліна праці і ставлення до неї виникає на основі поєднання і узгодження інтересів окремих трудівників з інтересами всього суспільства (Ком. Укр.
Словник української мови в 11 томах