упередити —
упереди́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
упередити —
УПЕРЕДИ́ТИ див. упереджа́ти.
Словник української мови у 20 томах
упередити —
упере́дити застерегти, попередити (ст): Був він учнем мого дядька Володимира, який мене упередив перед тим, аби я мався на осторожності, бо то дуже непевна штука (Шухевич)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
упередити —
див. упереджати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
упередити —
ВИПЕРЕДЖА́ТИ (рухаючись в одному напрямку з ким-, чим-небудь швидше, опинятися попереду), ВИПЕРЕ́ДЖУВАТИ, ОБГАНЯ́ТИ, ОБГО́НИТИ, ПЕРЕГАНЯ́ТИ, ПЕРЕГО́НИТИ, ОБМИНА́ТИ, ОПЕРЕДЖА́ТИ рідко, ПОПЕРЕДЖА́ТИ рідше, ПОПЕРЕ́ДЖУВАТИ рідше, ОБСТАВЛЯ́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
упередити —
УПЕРЕДИ́ТИ див. упереджа́ти.
Словник української мови в 11 томах
упередити —
Упереджати, -джаю, -єш сов. в. упередити, -джу, -диш, гл. 1) Опережать, опередить, обогнать. Пустився він так скоро, що й упередив передніх. Чуб. II. 18. 2) Предупреждать, предупредить. Подол.
Словник української мови Грінченка