усебічний усебі́чний [ўсеиб'ічнией] = всебічний м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
Значення в інших словниках усебічний — усебі́чний прикметник Орфографічний словник української мови усебічний — ВСЕБІЧНИЙ, див. УНІВЕРСАЛЬНИЙ. Словник синонімів Караванського усебічний — УСЕБІ́ЧНИЙ див. всебі́чний. Словник української мови у 20 томах усебічний — усебічність, усебічно, всеблагий, усевидючий, усевидющий, усевидячий, усевидящий, усевишній, усевладдя, усевладний, усевладник, усевладність, усевладно, уседіти, уседозволений, уседозволеність, уседозволено, усезнавець, усезнайка, усезнайко... Великий тлумачний словник сучасної мови усебічний — ГРУНТО́ВНИЙ (який характеризується повнотою, глибиною), ГЛИБО́КИЙ, ПО́ВНИЙ, ВИЧЕ́РПНИЙ, ШИРО́КИЙ, РОЗШИ́РЕНИЙ, РОЗГО́РНУТИЙ, РОЗГО́РНЕНИЙ, ПОГЛИ́БЛЕНИЙ, ДОКЛА́ДНИЙ, РЕТЕ́ЛЬНИЙ, ДЕТА́ЛЬНИЙ, ДЕТАЛІЗО́ВАНИЙ... Словник синонімів української мови усебічний — Усебі́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.) усебічний — УСЕБІ́ЧНИЙ, УСЕБІ́ЧНІСТЬ, УСЕБІ́ЧНО, УСЕВИДЮ́ЧИЙ, УСЕВИДЮ́ЩИЙ, УСЕВИ́ШНІЙ, УСЕВЛА́ДДЯ, УСЕВЛА́ДНИЙ, УСЕВЛА́ДНІСТЬ, УСЕВЛА́ДНО, УСЕЗНА́ВЕЦЬ, УСЕЗНА́ЙКО, УСЕЗНА́ЙСТВО, УСЕЗНАННЯ́, УСЕЗНА́ЮЧИЙ, УСЕЗРОСТА́ЮЧИЙ, УСЕЇ́ДНИЙ, УСЕЇ́ДНІСТЬ, УСЕ́Й, УСЕ́ЛЕНИЙ... Словник української мови в 11 томах