Значення в інших словниках
-
фонема —
фоне́ма іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
фонема —
Мовозвук
Словник чужослів Павло Штепа
-
фонема —
ФОНЕ́МА, и, ж., лінгв. Найменша звукова одиниця мови (чи діалекту), яка служить для творення й розрізнення слів та їх форм. У протилежність конкретному мовному звукові, фонема – це не фізичне явище, а наукове узагальнення, поняття про звук у його функції в системі мови (з навч. літ.).
Словник української мови у 20 томах
-
фонема —
-и, ж., лінгв. Найменша звукова одиниця мови (чи діалекту), яка служить для творення й розрізнення слів та їх форм.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
фонема —
фоне́ма (від грец. φώνημα – голос, звук, слово) найменша звукова одиниця мови, яка служить для творення й розрізнення слів та їхніх форм.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
фонема —
Найменша одиниця звукової системи мови, яка служить для розпізнавання та розрізняння значущих частин — морфем, у склад яких вона входить як мінімальний сегментний компонент, а через них — для розпізнавання та розрізняння слів.
Універсальний словник-енциклопедія
-
фонема —
Фоне́ма, -ми; -не́ми, -не́м
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
фонема —
ФОНЕ́МА, и, ж., лінгв. Найменша звукова одиниця мови (чи діалекту), яка служить для творення й розрізнення слів та їх форм. У протилежність конкретному мовному звукові, фонема — це не фізичне явище, а наукове узагальнення...
Словник української мови в 11 томах