фонетика

фоне́тика

[фонети^ека]

-ки^е, д. і м. -и^ец'і

Значення в інших словниках

1. фонетика — фоне́тика іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. фонетика — Звучня  Словник чужослів Павло Штепа
3. фонетика — ФОНЕ́ТИКА, и, ж., лінгв. 1. Звукова будова мови як єдність її фізіологічного, акустичного та значеннєвого аспектів. Йшли шумні дискусії про етимологію і фонетику (І.  Словник української мови у 20 томах
4. фонетика — -и, ж., лінгв. 1》 Звукова будова мови як єдність її фізіологічного, акустичного та значеннєвого аспектів. 2》 Галузь мовознавства, що вивчає звукову будову мови – способи утворення звуків та їх акустичні властивості. Історична фонетика.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. фонетика — фоне́тика (від грец. φωνητικός – звуковий, голосовий) 1. Галузь мовознавства, що вивчає звукову будову мови – способи утворення звуків та їхні акустичні властивості. 2. Звукова будова мови як єдність її фізіологічного (робота мовних органів), акустичного та значеннєвого аспектів.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. фонетика — Розділ мовознавства, який вивчає фонетичну систему мови; загальна ф. займається описом та класифікацією звукових елементів мови, а експериментальна — аналізом, роботою мовного апарата, а також акустичною характеристикою звукових явищ та сприйманням їх носіями мови.  Універсальний словник-енциклопедія
7. фонетика — Фоне́тика, -ки, -ці  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. фонетика — ФОНЕ́ТИКА, и, ж., лінгв. 1. Звукова будова мови як єдність її фізіологічного, акустичного та значеннєвого аспектів. Йшли шумні дискусії про етимологію і фонетику (Фр.  Словник української мови в 11 томах