фіалка —
фіа́лка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
фіалка —
ФІА́ЛКА, и, ж. Трав'яниста рослина родини фіалкових із фіолетовими, рідше жовтими, білими або різнобарвними квітками. Фіалки вкривали долину круглими, як п'ятаки, листками (І. Нечуй-Левицький); З фіалки й конвалії пахощі дишуть (А.
Словник української мови у 20 томах
фіалка —
-и, ж. Трав'яниста рослина родини фіалкових із фіолетовими, рідше жовтими, білими або різноколірними квітками. Нічна фіалка — назва ряду трав'янистих рослин із запашними квітами, що належать до родини орхідних, хрестоцвітих і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
фіалка —
Трав'яниста рослина зони помірного клімату пн. півкулі; бл. 400 видів; росте в лісах, на полях і луках; квітки роздільнопелюсткові, фіолетові або жовті; ф. триколірна (братки) і ф. запашна — лікарські рослини; з ф. запашної також одержують ефірну олію; декоративні рослини.
Універсальний словник-енциклопедія
фіалка —
ФІА́ЛКА, и, ж. Трав’яниста рослина родини фіалкових із фіолетовими, рідше жовтими, білими або різноколірними квітками. Фіалки вкривали долину круглими, як п’ятаки, листками (Н.-Лев., II, 1956, 137); З фіалки й конвалії пахощі дишуть (Крим., Вибр.
Словник української мови в 11 томах