фінітний

фіні́тний

[ф'ін’ітни^ей]

м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і

Значення в інших словниках

1. фінітний — фіні́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. фінітний — ФІНІ́ТНИЙ, а, е. 1. спец. Який має обмеження; скінченний; протилежне інфінітний (у 1 знач.). Д. Гільберт наполягав на тому, щоб у теорії доведень дозволялося користуватися лише фінітними методами...  Словник української мови у 20 томах
3. фінітний — -а, -е. Обмежений, скінченний. Фінітна функція мат. — функція поза деяким скінченним інтервалом, що тотожно рівна нулю. Фінітний рух фіз. — обмежений у просторі рух мікрочастинки.  Великий тлумачний словник сучасної мови