фінік

фі́нік

[ф’ін'ік]

-ка, м. (на) -ку, мн. -ки^е, -к'іў

Значення в інших словниках

1. фінік — фі́нік іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. фінік — Дактиль, тамаринд  Словник чужослів Павло Штепа
3. фінік — ФІ́НІК, а, ч. 1. Дерево родини пальмових із солодкими поживними плодами. Ось він [виноградар] піднявся, і червоний берет квіткою загорівся на синяві моря. З-поміж покручених лоз, капусти й фініків сяють до мене очі (М.  Словник української мови у 20 томах
4. фінік — -а, ч. 1》 Дерево родини пальмових із солодкими поживними плодами. 2》 Плід цього дерева з червоно-брунатною шкірочкою та соковитим нудотно-солодким м'якушем.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. фінік — фі́нік [від грєц. φοίνιξ (φοίνικος)] їстівний плід фінікової пальми.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. фінік — ФІ́НІК, ДА́КТИЛЬ діал. Тут і горіхи, і фіґа, і фініки сушені (М. Зеров); Чи ж я кинути в силі Свої цвіти пахучі та свій Плод — солодкі дактилі! (І. Франко).  Словник синонімів української мови
7. фінік — Фі́нік, -ка; -ніки, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. фінік — ФІ́НІК, а, ч. 1. Дерево родини пальмових із солодкими поживними плодами. Ось він [виноградар] піднявся, і червоний берет квіткою загорівся на синяві моря. З-поміж покручених лоз, капусти й фініків сяють до мене очі (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах