хліб — Орфоепічний словник української мови

Значення в інших словниках

хліб — 1. (випечений з тіста виріб) хлібина, розм. буханець, бухан, (вищого сорту) книш, (малої форми) калач, булка, (спечений нашвидкуруч) паляниця, (з житньої муки) житняк, (святковий) коровай; 2. (зерно хлібних злаків) збіжжя. Словник синонімів Полюги
хліб — хліб 1 іменник чоловічого роду злаки хліб 2 іменник чоловічого роду печений Орфографічний словник української мови
хліб — о. насущник, (хлібина) паляниця, бухан, буханець, книш, (пшеничний) калач, булка, (яшний) яшник; (весільний) коровай, ФР. гостинність, пригощання <н. спасибі за хліб>, П. (легкий) заробіток, прожиток <н. заробляти на хліб>, (насущний) ІД. Словник синонімів Караванського
хліб — Те саме, що просфора Словник церковно-обрядової термінології
хліб — (зерно) валки (скошений хліб), ворох, градобій (побитий градом хліб), градобоїця (т.с.), жито-пшениця, житостій, жниво (спілий хліб), збіжжя, зеренце, зернечко, зерничко, зерно, зернові, зернячко, злаки, злакові, колоски, колоскові, колосові, колосся... Словник синонімів Вусика
хліб — ХЛІБ, а, ч. 1. Харчовий продукт, який випікають з учиняного борошна. Хліб усьому голова (прислів'я); Їдеш на день, а хліба бери на тиждень (прислів'я); – Тепер він вже старий, вже не держить посесії; поставив собі дім на графській землі в містечку... Словник української мови у 20 томах
хліб — хліб: ◊ бу́ти на ласка́вому хлі́бі жити в родичів чи друзів у приймах, за їхній кошт (ст): Роман жив у “цьотуні”, помагаючи їй у крамниці. Лексикон львівський: поважно і на жарт
хліб — Без хліба нема обіда. Хліб це підставовий корм в Україні. Бог би тебе хлібом побив. Жартобливе прокляття. Щоб у тебе ніколи хліба не бракло. Відрізану скибку хліба не зліпиш докупи. Зраненого серця не загоїш. До готового хліба, найдеться губа. Приповідки або українсько-народня філософія
хліб — -а, ч. 1》 Харчовий продукт, що випікається з борошна. || перен. Основний життєво необхідний харчовий продукт. || Виріб із борошна певної форми (паляниця, буханець, коровай тощо); хлібина. || Тісто, приготовлене для випікання таких виробів. Великий тлумачний словник сучасної мови
хліб — Харчовий продукт, що його отримують із пшеничної, житньої або мішаної муки, інколи з домішками кукурудзяної, ячмінної або вівсяної, а також води, солі, пекарських дріжджів або закваски; випікають х. при темп. Універсальний словник-енциклопедія
хліб — відбива́ти (відбира́ти, перебива́ти) / відби́ти (відібра́ти, переби́ти) хліб чий, у кого, від кого, рідко кому. Позбавляти кого-небудь заробітку, беручись за ту саму роботу. (Галя:) Я, каже, вивчу, як слід, якого хлопця, а він мені буде хліб одбивати... Фразеологічний словник української мови
хліб — ХЛІБ (зерно хлібних злаків), ПАШНЯ́, ПАШНИ́ЦЯ, ЗБІ́ЖЖЯ. — Змолотимо та продамо половину хліба (І. Нечуй-Левицький); Мішок пашні; Пашницею засіймо скрізь поля (П. Грабовський); Повна комора збіжжя. ХЛІБ перев. мн. Словник синонімів української мови
хліб — Хліб, хлі́ба, -бові, в хлі́бі; хліба́ (збіжжя на полі) і хліби́ (буханці), -бі́в, -ба́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
хліб — ХЛІБ, а, ч. 1. Харчовий продукт, що випікається з борошна. Хліб усьому голова (Укр.. присл.., 1955, 103); Їдеш на день, а хліба бери на тиждень (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах