Значення в інших словниках
-
цемент —
П. те, що єднає <�гуртує, братає, в'яже>.
Словник синонімів Караванського
-
цемент —
цеме́нт іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
цемент —
ЦЕМЕ́НТ, у, ч. 1. Мінеральна порошкоподібна речовина, з якої при замішуванні з водою утворюється однорідна в'яжуча маса, що швидко тужавіє і перетворюється на кам'янисту речовину; використовується у будівництві.
Словник української мови у 20 томах
-
цемент —
-у, ч. 1》 Мінеральна порошкоподібна речовина, з якої при замішуванні з водою утворюється однорідна в'яжуча маса, що швидко тужавіє і перетворюється на каменеподібне тіло; вживається в будівельній справі. || перен.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
цемент —
цеме́нт (нім. Zement, від лат. caementum – щебінь, битий камінь) будівельний матеріал – мінеральна в’яжуча порошкоподібна речовина. ¤ Ц. зубний – кісткоподібна тканина, що вкриває шийку й корінь зуба.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
цемент —
В'яжуча речовина будівельних розчинів і бетону, твердне після змішування з водою; одержують шляхом випалювання мінеральної сировини з подальшим її розмелюванням до пилоподібного стану; різновиди ц.:...
Універсальний словник-енциклопедія
-
цемент —
Цеме́нт, -ту; -ме́нти, -тів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
цемент —
ЦЕМЕ́НТ, у, ч. 1. Мінеральна порошкоподібна речовина, з якої при замішуванні з водою утворюється однорідна в’яжуча маса, що швидко тужавіє і перетворюється на каменеподібне тіло; вживається в будівельній справі.
Словник української мови в 11 томах