цемент
ЦЕМЕ́НТ, у, ч.
1. Мінеральна порошкоподібна речовина, з якої при замішуванні з водою утворюється однорідна в'яжуча маса, що швидко тужавіє і перетворюється на кам'янисту речовину; використовується у будівництві.
Цемент одержують шляхом випалювання мінералів, які містять 75 відсотків вапна і 25 відсотків піску (з газ.);
Тепер того не побачиш, – брудного, вонючого й романтичного портового завулка, що виходить на море. Тепер цемент, асфальт і машини (Ю. Яновський);
* У порівн. Очерет кінчається, відкривається чимала, обрамлена заростями галявина, очевидно, було колись тут плесо, а зараз... зараз сухо-сухісінько. Все дно затверділо, мов цемент (О. Гончар);
// перен. Те, що зв'язує, об'єднує кого-, що-небудь.
– Треба нам цементу, щоб нарівні з ідеєю зв'язував нас докупи, а таким цементом уважаю я щирі, чисто братерські відносини між нами, обопільну поміч, пораду... (М. Коцюбинський).
2. анат. Кісткова тканина, яка покриває корінь і шийку зуба.
Словник української мови (СУМ-20)