1. Словник української мови у 20 томах

цемент

ЦЕМЕ́НТ, у, ч.

1. Мінеральна порошкоподібна речовина, з якої при замішуванні з водою утворюється однорідна в'яжуча маса, що швидко тужавіє і перетворюється на кам'янисту речовину; використовується у будівництві.

Цемент одержують шляхом випалювання мінералів, які містять 75 відсотків вапна і 25 відсотків піску (з газ.);

Тепер того не побачиш, – брудного, вонючого й романтичного портового завулка, що виходить на море. Тепер цемент, асфальт і машини (Ю. Яновський);

* У порівн. Очерет кінчається, відкривається чимала, обрамлена заростями галявина, очевидно, було колись тут плесо, а зараз... зараз сухо-сухісінько. Все дно затверділо, мов цемент (О. Гончар);

// перен. Те, що зв'язує, об'єднує кого-, що-небудь.

– Треба нам цементу, щоб нарівні з ідеєю зв'язував нас докупи, а таким цементом уважаю я щирі, чисто братерські відносини між нами, обопільну поміч, пораду... (М. Коцюбинський).

2. анат. Кісткова тканина, яка покриває корінь і шийку зуба.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цемент — П. те, що єднає <�гуртує, братає, в'яже>. Словник синонімів Караванського
  2. цемент — [цеимент] -нту, м. (на) -н'т'і Орфоепічний словник української мови
  3. цемент — цеме́нт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. цемент — -у, ч. 1》 Мінеральна порошкоподібна речовина, з якої при замішуванні з водою утворюється однорідна в'яжуча маса, що швидко тужавіє і перетворюється на каменеподібне тіло; вживається в будівельній справі. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. цемент — цеме́нт (нім. Zement, від лат. caementum – щебінь, битий камінь) будівельний матеріал – мінеральна в’яжуча порошкоподібна речовина. ¤ Ц. зубний – кісткоподібна тканина, що вкриває шийку й корінь зуба. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. цемент — В'яжуча речовина будівельних розчинів і бетону, твердне після змішування з водою; одержують шляхом випалювання мінеральної сировини з подальшим її розмелюванням до пилоподібного стану; різновиди ц.:... Універсальний словник-енциклопедія
  7. цемент — Цеме́нт, -ту; -ме́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. цемент — ЦЕМЕ́НТ, у, ч. 1. Мінеральна порошкоподібна речовина, з якої при замішуванні з водою утворюється однорідна в’яжуча маса, що швидко тужавіє і перетворюється на каменеподібне тіло; вживається в будівельній справі. Словник української мови в 11 томах