церковний —
(обряд) релігійний; (шлюб) у церкві, законний, не цивільний, не світський; (дзвін) храмовий.
Словник синонімів Караванського
церковний —
церко́вний прикметник
Орфографічний словник української мови
церковний —
ЦЕРКО́ВНИЙ, а, е. 1. Пов'язаний з церквою (у 1 знач.), з релігією, з богослужінням; встановлений, прийнятий церквою. Тепер тільки зосталося їй піти за його мертвим трупом .. Чи так кинути?...
Словник української мови у 20 томах
церковний —
-а, -е. 1》 Пов'язаний з церквою (у 1 знач.), з релігією, з богослужінням; встановлений, прийнятий церквою. || у знач. ім. церковне, -ного, с. Те, що належить до церковнослов'янської писемності. || Який належить церкві. || Який чинить, здійснює церква.
Великий тлумачний словник сучасної мови
церковний —
як (мов, ні́би і т. ін.) церко́вна ми́ша, перев. зі сл. бі́дний, жарт. Уживається для підсилення зазначеного слова; дуже бідний. Журився чоловік, що йому робити з діточками, бо був такий бідний, як церковна миша (Три золоті сл..
Фразеологічний словник української мови
церковний —
Церко́вний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
церковний —
ЦЕРКО́ВНИЙ, а, е. 1. Пов’язаний з церквою (у 1 знач.), з релігією, з богослужінням; встановлений, прийнятий церквою. Тепер тільки зосталося їй піти за його мертвим трупом.. Чи так кинути?...
Словник української мови в 11 томах
церковний —
Церковний, -а, -е Церковный. Вдарено в церковного дзвона. Мир. Пов. II. 77. го́лий, як церко́вна миш. Крайній бѣднякъ. Ном. № 1519.
Словник української мови Грінченка