церковний

як (мов, ні́би і т. ін.) церко́вна ми́ша, перев. зі сл. бі́дний, жарт. Уживається для підсилення зазначеного слова; дуже бідний. Журився чоловік, що йому робити з діточками, бо був такий бідний, як церковна миша (Три золоті сл..); — І нащо він тобі здався? Він же бідний, мов церковна миша (М. Стельмах). як ми́ша. Була (жінка) бідна, як миша, .. але зате була гарненька (Г. Хоткевич).

Значення в інших словниках

1. церковний — (обряд) релігійний; (шлюб) у церкві, законний, не цивільний, не світський; (дзвін) храмовий.  Словник синонімів Караванського
2. церковний — [цеиркоўнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. церковний — церко́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
4. церковний — ЦЕРКО́ВНИЙ, а, е. 1. Пов'язаний з церквою (у 1 знач.), з релігією, з богослужінням; встановлений, прийнятий церквою. Тепер тільки зосталося їй піти за його мертвим трупом .. Чи так кинути?...  Словник української мови у 20 томах
5. церковний — -а, -е. 1》 Пов'язаний з церквою (у 1 знач.), з релігією, з богослужінням; встановлений, прийнятий церквою. || у знач. ім. церковне, -ного, с. Те, що належить до церковнослов'янської писемності. || Який належить церкві. || Який чинить, здійснює церква.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. церковний — Церко́вний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. церковний — ЦЕРКО́ВНИЙ, а, е. 1. Пов’язаний з церквою (у 1 знач.), з релігією, з богослужінням; встановлений, прийнятий церквою. Тепер тільки зосталося їй піти за його мертвим трупом.. Чи так кинути?...  Словник української мови в 11 томах
8. церковний — Церковний, -а, -е Церковный. Вдарено в церковного дзвона. Мир. Пов. II. 77. го́лий, як церко́вна миш. Крайній бѣднякъ. Ном. № 1519.  Словник української мови Грінченка