церковний
як (мов, ні́би і т. ін.) церко́вна ми́ша, перев. зі сл. бі́дний, жарт. Уживається для підсилення зазначеного слова; дуже бідний. Журився чоловік, що йому робити з діточками, бо був такий бідний, як церковна миша (Три золоті сл..); — І нащо він тобі здався? Він же бідний, мов церковна миша (М. Стельмах). як ми́ша. Була (жінка) бідна, як миша, .. але зате була гарненька (Г. Хоткевич).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- церковний — (обряд) релігійний; (шлюб) у церкві, законний, не цивільний, не світський; (дзвін) храмовий. Словник синонімів Караванського
- церковний — [цеиркоўнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- церковний — церко́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- церковний — ЦЕРКО́ВНИЙ, а, е. 1. Пов'язаний з церквою (у 1 знач.), з релігією, з богослужінням; встановлений, прийнятий церквою. Тепер тільки зосталося їй піти за його мертвим трупом .. Чи так кинути?... Словник української мови у 20 томах
- церковний — -а, -е. 1》 Пов'язаний з церквою (у 1 знач.), з релігією, з богослужінням; встановлений, прийнятий церквою. || у знач. ім. церковне, -ного, с. Те, що належить до церковнослов'янської писемності. || Який належить церкві. || Який чинить, здійснює церква. Великий тлумачний словник сучасної мови
- церковний — Церко́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- церковний — ЦЕРКО́ВНИЙ, а, е. 1. Пов’язаний з церквою (у 1 знач.), з релігією, з богослужінням; встановлений, прийнятий церквою. Тепер тільки зосталося їй піти за його мертвим трупом.. Чи так кинути?... Словник української мови в 11 томах
- церковний — Церковний, -а, -е Церковный. Вдарено в церковного дзвона. Мир. Пов. II. 77. го́лий, як церко́вна миш. Крайній бѣднякъ. Ном. № 1519. Словник української мови Грінченка