церковний

ЦЕРКО́ВНИЙ, а, е.

1. Пов’язаний з церквою (у 1 знач.), з релігією, з богослужінням; встановлений, прийнятий церквою.

Тепер тільки зосталося їй піти за його мертвим трупом.. Чи так кинути? Хай візьмуть — пошматують і загребуть, як ту собаку, без попа, без обряду церковного?.. (Мирний, III, 1954, 22);

Яке йому діло! Це не церковна школа, а земська… Вона його [батюшку] не знає і знати не хоче, він для неї ніщо (Коцюб., І, 1955, 313);

Батюшка не любив розмовляти з селянами ні про що, опріч церковних справ (Гр., II, 1963, 329);

Гурток арештантів-співаків .. співав сумні церковні мотиви (Вас., І, 1959, 203);

Пісні [«Богогласника» 1734 р.] зложені переважно.. церковною мовою (Фр., XVI, 1955, 326);

В тому посаді і в церковних метриках, і в посадських, і поліцейських книгах були позаписувані якісь невмираючі люди: вони ніколи не вмирали, бо на їх місце зараз записували нових українських утікачів і давали їм прізвища записаних в книгах небіжчиків (Н.-Лев., II, 1956, 220);

Через кілька днів було якесь незначне церковне свято, якого від початку революції не святкувала добра половина села (Довж., I,1958, 84);

// у знач. ім. церко́вне, ного, с. Те, що належить до церковнослов’янської писемності.

— Я від спасівки та до різдва вивчивсь читати і церковне, і гражданське, писати потроху вмію (Кв.-Осн., II, 1956, 69);

// Який належить церкві.

[Ізоген: ] Ти здержуєш усю будову нашу, хоч сам невидний; а як ти схибнешся, впаде наш стовп, розвалиться наш дім, єпископа засудять на вигнання, церковні добра конфіскують (Л. Укр., III, 1952, 296);

— Ваш тато і прихопив тоді церковної землі вісімдесят десятин, не побоявся ні бога, ні гріха (Стельмах, І, 1962, 357);

// Який чинить, здійснює церква.

Церковний шлюб; Церковний суд;

// Про установу, яка відає справами церкви.

Редактор журналу «Безвірний», чмишучи носом, читав-перечитував постанови церковного собору (Еллан, II, 1958, 35);

Того ж таки дня сумна звістка засмутила слободу: церковний синедріон оголосив Федора Петровича антихристом! (Ковінька, Кутя.., 1960, 11).

2. Прикм. до це́рква 2.

— Він не знає ні одного пункту глави од Матфея,— закричав піп у жіночій кофті. — Він пропив церковне панікадило. Не посилайте його на ступську парафію (Тют., Вир, 1964, 411);

Полковник Повх сидів у церковній ризниці за невеликим столом (Перв., Дикий мед, 1963, 486);

Часто і поспішно бив на сполох церковний дзвін (Смолич, II, 1958, 31);

Мандрівники натрапили на дві хатини. Одна з них скидалася на церкву, принаймні мала церковну баню з хрестом (Донч., II, 1956, 67);

Церковне вино;

// Який служить при церкві, обслуговує церкву.

— Ні! Бог з ним! — одказав о. Мойсей.— Теперечки з одного мене або з тебе вийшов би цілий причет церковний. Адже ж тієї горілки, що ти видудлив, стало б, певно, на ввесь причет! (Н.-Лев., І, 1956, 128);

По оглядинах царського двірка подались ми назад у монастир. Тут ми оглянули церковну крамницю з хрестиками, книжками, каблучками, пляшечками на «святу» воду і т. і. крамом (Коцюб., III, 1956, 143);

Філька справді переховувався в лозах. Його нещадно жигали комарі, але він терпляче ждав, поки церковний сторож проб’є на дзвіниці північ (Шиян, Баланда, 1957, 109);

У свої сімнадцять весен Вустя була вже красунею, співала в церковному хорі (Гончар, І, 1959, 9).

♦ Бі́дний, мов (як, на́че і т. ін.) церко́вна ми́ша див. ми́ша.