церковний
ЦЕРКО́ВНИЙ, а, е.
1. Пов’язаний з церквою (у 1 знач.), з релігією, з богослужінням; встановлений, прийнятий церквою.
Тепер тільки зосталося їй піти за його мертвим трупом.. Чи так кинути? Хай візьмуть — пошматують і загребуть, як ту собаку, без попа, без обряду церковного?.. (Мирний, III, 1954, 22);
Яке йому діло! Це не церковна школа, а земська… Вона його [батюшку] не знає і знати не хоче, він для неї ніщо (Коцюб., І, 1955, 313);
Батюшка не любив розмовляти з селянами ні про що, опріч церковних справ (Гр., II, 1963, 329);
Гурток арештантів-співаків .. співав сумні церковні мотиви (Вас., І, 1959, 203);
Пісні [«Богогласника» 1734 р.] зложені переважно.. церковною мовою (Фр., XVI, 1955, 326);
В тому посаді і в церковних метриках, і в посадських, і поліцейських книгах були позаписувані якісь невмираючі люди: вони ніколи не вмирали, бо на їх місце зараз записували нових українських утікачів і давали їм прізвища записаних в книгах небіжчиків (Н.-Лев., II, 1956, 220);
Через кілька днів було якесь незначне церковне свято, якого від початку революції не святкувала добра половина села (Довж., I,1958, 84);
// у знач. ім. церко́вне, ного, с. Те, що належить до церковнослов’янської писемності.
— Я від спасівки та до різдва вивчивсь читати і церковне, і гражданське, писати потроху вмію (Кв.-Осн., II, 1956, 69);
// Який належить церкві.
[Ізоген: ] Ти здержуєш усю будову нашу, хоч сам невидний; а як ти схибнешся, впаде наш стовп, розвалиться наш дім, єпископа засудять на вигнання, церковні добра конфіскують (Л. Укр., III, 1952, 296);
— Ваш тато і прихопив тоді церковної землі вісімдесят десятин, не побоявся ні бога, ні гріха (Стельмах, І, 1962, 357);
// Який чинить, здійснює церква.
Церковний шлюб; Церковний суд;
// Про установу, яка відає справами церкви.
Редактор журналу «Безвірний», чмишучи носом, читав-перечитував постанови церковного собору (Еллан, II, 1958, 35);
Того ж таки дня сумна звістка засмутила слободу: церковний синедріон оголосив Федора Петровича антихристом! (Ковінька, Кутя.., 1960, 11).
2. Прикм. до це́рква 2.
— Він не знає ні одного пункту глави од Матфея,— закричав піп у жіночій кофті. — Він пропив церковне панікадило. Не посилайте його на ступську парафію (Тют., Вир, 1964, 411);
Полковник Повх сидів у церковній ризниці за невеликим столом (Перв., Дикий мед, 1963, 486);
Часто і поспішно бив на сполох церковний дзвін (Смолич, II, 1958, 31);
Мандрівники натрапили на дві хатини. Одна з них скидалася на церкву, принаймні мала церковну баню з хрестом (Донч., II, 1956, 67);
Церковне вино;
// Який служить при церкві, обслуговує церкву.
— Ні! Бог з ним! — одказав о. Мойсей.— Теперечки з одного мене або з тебе вийшов би цілий причет церковний. Адже ж тієї горілки, що ти видудлив, стало б, певно, на ввесь причет! (Н.-Лев., І, 1956, 128);
По оглядинах царського двірка подались ми назад у монастир. Тут ми оглянули церковну крамницю з хрестиками, книжками, каблучками, пляшечками на «святу» воду і т. і. крамом (Коцюб., III, 1956, 143);
Філька справді переховувався в лозах. Його нещадно жигали комарі, але він терпляче ждав, поки церковний сторож проб’є на дзвіниці північ (Шиян, Баланда, 1957, 109);
У свої сімнадцять весен Вустя була вже красунею, співала в церковному хорі (Гончар, І, 1959, 9).
♦ Бі́дний, мов (як, на́че і т. ін.) церко́вна ми́ша див. ми́ша.
Значення в інших словниках
- церковний — (обряд) релігійний; (шлюб) у церкві, законний, не цивільний, не світський; (дзвін) храмовий. Словник синонімів Караванського
- церковний — [цеиркоўнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- церковний — церко́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- церковний — ЦЕРКО́ВНИЙ, а, е. 1. Пов'язаний з церквою (у 1 знач.), з релігією, з богослужінням; встановлений, прийнятий церквою. Тепер тільки зосталося їй піти за його мертвим трупом .. Чи так кинути?... Словник української мови у 20 томах
- церковний — -а, -е. 1》 Пов'язаний з церквою (у 1 знач.), з релігією, з богослужінням; встановлений, прийнятий церквою. || у знач. ім. церковне, -ного, с. Те, що належить до церковнослов'янської писемності. || Який належить церкві. || Який чинить, здійснює церква. Великий тлумачний словник сучасної мови
- церковний — як (мов, ні́би і т. ін.) церко́вна ми́ша, перев. зі сл. бі́дний, жарт. Уживається для підсилення зазначеного слова; дуже бідний. Журився чоловік, що йому робити з діточками, бо був такий бідний, як церковна миша (Три золоті сл.. Фразеологічний словник української мови
- церковний — Церко́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- церковний — Церковний, -а, -е Церковный. Вдарено в церковного дзвона. Мир. Пов. II. 77. го́лий, як церко́вна миш. Крайній бѣднякъ. Ном. № 1519. Словник української мови Грінченка