церковний

ЦЕРКО́ВНИЙ, а, е.

1. Пов'язаний з церквою (у 1 знач.), з релігією, з богослужінням; встановлений, прийнятий церквою.

Тепер тільки зосталося їй піти за його мертвим трупом .. Чи так кинути? Хай візьмуть – пошматують і загребуть, як ту собаку, без попа, без обряду церковного?.. (Панас Мирний);

Яке йому діло! Це не церковна школа, а земська... Вона його [батюшку] не знає і знати не хоче, він для неї ніщо (М. Коцюбинський);

Батюшка не любив розмовляти з селянами ні про що, опріч церковних справ (Б. Грінченко);

Гурток арештантів-співаків .. співав сумні церковні мотиви (С. Васильченко);

Пісні [“Богогласника” 1734 р.] зложені переважно .. церковною мовою (І. Франко);

В тому посаді і в церковних метриках, і в посадських, і поліцейських книгах були позаписувані якісь невмираючі люди: вони ніколи не вмирали, бо на їх місце зараз записували нових українських утікачів і давали їм прізвища записаних в книгах небіжчиків (І. Нечуй-Левицький);

Через кілька днів було якесь незначне церковне свято, якого від початку революції не святкувала добра половина села (О. Довженко);

// у знач. ім. церко́вне, ного, с. Те, що належить до церковнослов'янської писемності.

– Я від спасівки та до різдва вивчивсь читати і церковне, і гражданське, писати потроху вмію (Г. Квітка-Основ'яненко);

// Який належить церкві.

[Ізоген: ] Ти здержуєш усю будову нашу, хоч сам невидний; а як ти схибнешся, впаде наш стовп, розвалиться наш дім, єпископа засудять на вигнання, церковні добра конфіскують (Леся Українка);

– Ваш тато і прихопив тоді церковної землі вісімдесят десятин, не побоявся ні бога, ні гріха (М. Стельмах);

// Який чинить, здійснює церква.

Церковний шлюб; Церковний суд;

// Про установу, яка відає справами церкви.

Редактор журналу “Безвірний”, чмишучи носом, читав-перечитував постанови церковного собору (В. Еллан-Блакитний);

Того ж таки дня сумна звістка засмутила слободу: церковний синедріон оголосив Федора Петровича антихристом! (О. Ковінька).

2. Прикм. до це́рква 2.

– Він не знає ні одного пункту глави од Матфея, – закричав піп у жіночій кофті. – Він пропив церковне панікадило. Не посилайте його на ступську парафію (Григорій Тютюнник);

Полковник Повх сидів у церковній ризниці за невеликим столом (Л. Первомайський);

Часто і поспішно бив на сполох церковний дзвін (Ю. Смолич);

Мандрівники натрапили на дві хатини. Одна з них скидалася на церкву, принаймні мала церковну баню з хрестом (О. Донченко);

Церковне вино;

// Який служить при церкві, обслуговує церкву.

– Ні! Бог з ним! – одказав о. Мойсей. – Теперечки з одного мене або з тебе вийшов би цілий причет церковний. Адже ж тієї горілки, що ти видудлив, стало б, певно, на ввесь причет! (І. Нечуй-Левицький);

По оглядинах царського двірка подались ми назад у монастир. Тут ми оглянули церковну крамницю з хрестиками, книжками, каблучками, пляшечками на “святу” воду і т. і. крамом (М. Коцюбинський);

Філька справді переховувався в лозах. Його нещадно жигали комарі, але він терпляче ждав, поки церковний сторож проб'є на дзвіниці північ (А. Шиян);

У свої сімнадцять весен Вустя була вже красунею, співала в церковному хорі (О. Гончар).