цькувати —
цькува́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
цькувати —
ЦЬКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. кого, що, ким і без дод. Напускати собак на кого-небудь. Приходить [пес] до колиби надвечір, а вівчарі почали його цькувати своїми псами (А.
Словник української мови у 20 томах
цькувати —
-ую, -уєш, недок. 1》 перех., ким і без додатка. Напускати собак на кого-небудь. || Заганяти і вбивати звіра, дичину з допомогою собак. 2》 перен., розм. Переслідувати кого-небудь різними нападками, наклепами і т. ін., знущатися з когось. || Підмовляти до ворожих дій, підбурювати проти когось.
Великий тлумачний словник сучасної мови
цькувати —
ПІДБУ́РЮВАТИ (спонукати когось до певних дій, вчинків, перев. недозволених, злочинних тощо), ЗБУ́РЮВАТИ, ПІДБИВА́ТИ, ПІДВО́ДИТИ, ПРОВОКУВА́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ розм., ПІДГВИ́НЧУВАТИ розм., ПІДДРО́ЧУВАТИ розм., НАДРО́ЧУВАТИ розм., ПІД'ЮДЖУВАТИ розм.
Словник синонімів української мови
цькувати —
ЦЬКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. перех., ким і без додатка. Напускати собак на кого-небудь. Приходить [пес] до колиби надвечір, а вівчарі почали його цькувати своїми псами (Калин, Закарп.
Словник української мови в 11 томах
цькувати —
Цькувати, -кую, -єш гл. Травить. На що ж ти собаками цькуєш? Шевч. 316. Рябко, уджга! — цькував дід та все лаявся. Левиц. Пов. 227.
Словник української мови Грінченка