ціпок —
ЦІПО́К, пка, ч. 1. Зменш.-пестл. до ціп¹. [Малоштан:] Дванадцять років тому служив я в Чирви, махав ціпком на току, молотив жито (І. Микитенко); Гречку викосив цапок, Склав з дітками у стіжок. І дістав цапок ціпок – Молотити став стіжок (М. Стельмах).
Словник української мови у 20 томах
ціпок —
ціпо́к іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
ціпок —
-пка, ч. 1》 Зменш.-пестл. до ціп I. 2》 Очищена від пагонів частина тонкого стовбура або товстої гілки, яку використовують як палицю. || Оздоблена дерев'яна палиця; костур.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ціпок —
Ціпо́к, -пка́, на -пку́; -пки́, -пкі́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
ціпок —
ЦІПО́К, пка, ч. 1. Зменш.-пестл. до ціп¹. [Малоштан:] Дванадцять років тому служив я в Чирви, махав ціпком на току, молотив жито (Мик., І, 1957, 91); Гречку викосив цапок, Склав з дітками у стіжок.
Словник української мови в 11 томах