чвара —
див. вітер; гроза; нав'язливий; сварка
Словник синонімів Вусика
чвара —
ЧВА́РА¹ див. чва́ри. ЧВА́РА², и, ж. і ч., діал. Набридлива людина.
Словник української мови у 20 томах
чвара —
чва́ра іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
чвара —
див. чвари.
Великий тлумачний словник сучасної мови
чвара —
я́блуко ро́збрату (чвар), книжн. Причина ворожнечі, суперечок, незгод між ким-небудь. — Який же ви талісман на щастя, Марто? — посміхнувся Коваль, кинувши в бік обох Комаренків: — Ви справжнє яблуко розбрату, не встигли прийти...
Фразеологічний словник української мови
чвара —
БУ́РЯ (негода, що супроводжується сильним, навальним вітром, звичайно з дощем, грозою, а взимку — зі снігом), БОРВІ́Й поет., ХУРТОВИ́НА розм., ВІТРЯНИ́ЦЯ діал., ЧВА́РА діал.
Словник синонімів української мови
чвара —
ЧВА́РА див. чва́ри.
Словник української мови в 11 томах
чвара —
Чвара, -ри ж. 1) Гроза, буря. Козак не боїться ні хмари, ні чвари. Ном. № 763. Серед літечка зашумить-загуде не дай світа, чвара. Макс. (1849). 61. 2) Смута, ссора, драка, война. Бували й мори, й військові чвари. Макс. (1849), 53.
Словник української мови Грінченка