шапка —
ША́ПКА, и, ж. 1. Головний убір (перев. без полів, м'який, теплий). Чіпка махнув рукою, найшов шапку, надів на голову й вийшов з хати (Панас Мирний); Велика батьківська шапка насунулась йому аж на ніс і заважала бачити.
Словник української мови у 20 томах
шапка —
ша́пка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ша́пки
Орфографічний словник української мови
шапка —
ша́пка : ◊ бараболя в шапка́х → бараболя
Лексикон львівський: поважно і на жарт
шапка —
На чоловікові шапка горить. Про чоловіка, який чує за собою провину. Не для шапки голова на плечах. Людина має голову для розуму.
Приповідки або українсько-народня філософія
шапка —
И, ж. 1. Волосся. Шапку краще сховай, бо від морозу сіктись почне. 2. Пишна зачіска. Коротше, у того модельєра всі манекенниці були з такими шапками. Думаю, що ця зачіска скоро стане в моді*)
Словник сучасного українського сленгу
шапка —
-и, ж. 1》 Головний убір (перев. без полів, м'який, теплий). || також з ім. вушанка, зюйдвестка, папаха і т. ін., з прикм. моряцький та ін. Головний убір спеціального призначення, певної форми чи виготовлений з певного матеріалу. || у сполуч. зі сл.
Великий тлумачний словник сучасної мови
шапка —
дава́ти / да́ти по ша́пці кому. Виганяти, проганяти кого-небудь звідкись; знімати з посади (звичайно з ганьбою) і т. ін. Більше сидів (поміщик) у своєму родовому маєтку. Після того, як йому з армійського корпусу по шапці дали (А. Головко).
Фразеологічний словник української мови
шапка —
ВОЛО́ССЯ (сукупність волосин на голові людини), ВО́ЛОС збірн.; ЧУБ, ЧУПРИ́НА, ШЕВЕЛЮ́РА, ЧУ́ПЕР діал. (звич. у чоловіків); КО́СИ (КОСА́) (довге волосся, заплетене й розплетене — звич.
Словник синонімів української мови
шапка —
ША́ПКА, и, ж. 1. Головний убір (перев. без полів, м’який, теплий). Чіпка махнув рукою, найшов шапку, надів на голову й вийшов з хати (Мирний, І, 1949, 256); Велика батьківська шапка насунулась йому аж на ніс і заважала бачити.
Словник української мови в 11 томах
шапка —
Шапка, -ки ж. 1) Шапка. Чуб. VII. 413. Чорт бери тапку, аби голова ціла. Ном. № 7282. 2) Снопъ съ развороченнымъ верхомъ, положенный сверхъ полукіпка. Лохв. у. Kolb. І. 63. Шух. І. 166. 3) — жидівська. Растеніе Leontodon taraxacum. Вх. Пч. І. 11. ум.
Словник української мови Грінченка