шапка

Значення в інших словниках

1. шапка — (бараняча) кучма, (з суконним верхом) папаха, (моряцька) зюйдвестка, (вухата) вушанка; П. (над чим) накриття, дашок, ковпак, (дерева) крона, (снігова) намет; (у газеті) заголовок; п! КАПЕЛЮХ, БРИЛЬ; шапочка, шапчина. Словник синонімів Караванського
2. шапка — I безголов'я (жарт.: "Десь тут було моє безголов'я"), будьонівка, вушанка, зіньківка, кабардинка, кубанка, кучма (хутряна кошлата), лупка (стара зношена шапка), малахай, решетилівка (смушева), папаха, шапинка, шапка-бирка, шапка-зюйдвестка... Словник синонімів Вусика
3. шапка — ША́ПКА, и, ж. 1. Головний убір (перев. без полів, м'який, теплий). Чіпка махнув рукою, найшов шапку, надів на голову й вийшов з хати (Панас Мирний); Велика батьківська шапка насунулась йому аж на ніс і заважала бачити. Словник української мови у 20 томах
4. шапка — ша́пка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ша́пки Орфографічний словник української мови
5. шапка — ша́пка : ◊ бараболя в шапка́х → бараболя Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. шапка — На чоловікові шапка горить. Про чоловіка, який чує за собою провину. Не для шапки голова на плечах. Людина має голову для розуму. Приповідки або українсько-народня філософія
7. шапка — И, ж. 1. Волосся. Шапку краще сховай, бо від морозу сіктись почне. 2. Пишна зачіска. Коротше, у того модельєра всі манекенниці були з такими шапками. Думаю, що ця зачіска скоро стане в моді*) Словник сучасного українського сленгу
8. шапка — -и, ж. 1》 Головний убір (перев. без полів, м'який, теплий). || також з ім. вушанка, зюйдвестка, папаха і т. ін., з прикм. моряцький та ін. Головний убір спеціального призначення, певної форми чи виготовлений з певного матеріалу. || у сполуч. зі сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
9. шапка — дава́ти / да́ти по ша́пці кому. Виганяти, проганяти кого-небудь звідкись; знімати з посади (звичайно з ганьбою) і т. ін. Більше сидів (поміщик) у своєму родовому маєтку. Після того, як йому з армійського корпусу по шапці дали (А. Головко). Фразеологічний словник української мови
10. шапка — ВОЛО́ССЯ (сукупність волосин на голові людини), ВО́ЛОС збірн.; ЧУБ, ЧУПРИ́НА, ШЕВЕЛЮ́РА, ЧУ́ПЕР діал. (звич. у чоловіків); КО́СИ (КОСА́) (довге волосся, заплетене й розплетене — звич. Словник синонімів української мови
11. шапка — Ша́пка, -ки, -пці; шапки́, шапо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
12. шапка — ША́ПКА, и, ж. 1. Головний убір (перев. без полів, м’який, теплий). Чіпка махнув рукою, найшов шапку, надів на голову й вийшов з хати (Мирний, І, 1949, 256); Велика батьківська шапка насунулась йому аж на ніс і заважала бачити. Словник української мови в 11 томах
13. шапка — Шапка, -ки ж. 1) Шапка. Чуб. VII. 413. Чорт бери тапку, аби голова ціла. Ном. № 7282. 2) Снопъ съ развороченнымъ верхомъ, положенный сверхъ полукіпка. Лохв. у. Kolb. І. 63. Шух. І. 166. 3) — жидівська. Растеніе Leontodon taraxacum. Вх. Пч. І. 11. ум. Словник української мови Грінченка