1. Орфоепічний словник української мови

шапкар

шапка́р

[шапкар]

-ар'а, ор. -арем, м. (на) -арев'і/-ар'у, кл. -ар'у, мн. -ар'і, -ар'іў, д. -ар'ам

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шапкар — ШАПКА́Р, я́, ч., спец. Той, хто шиє шапки та інші головні убори. Всяких ремісників доставали з України; до Москви їздили наші ковалі, гончарі, шапкарі, каретники, шевці, масло-вари, шевці рукавиць, селітровари, злотники, кахлярі і т. ін. (І. Словник української мови у 20 томах
  2. шапкар — шапка́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. шапкар — -я, ч., спец. Той, хто шиє шапки та інші головні убори. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. шапкар — Шапка́р, -ря́, -ре́ві; -карі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. шапкар — ШАПКА́Р, я́, ч., спец. Той, хто шиє шапки та інші головні убори. "Хіба з шапки клоччя насмикати?" ..Деякий час м’яв її у руках, міркуючи, з якої дірки потягти, згадав, що шапкар зідрав з нього аж десять карбованців; йому стало шкода тих грошей, і він одяг шапку (Тют., Вир, 1964, 434). Словник української мови в 11 томах